Глава 37

Поки вони тягнули чотири великі тушки кроликів, вовк шоковано промовив:

-Тобто ти привів свою Єдину в родове гніздо, не пройшовши з нею ритуал, а твоя коханка вбила її, за що поплатилась власним життям? Оце так тебе потріпало життя. А я все думаю чого ти такий смутний та серйозний, - Карл хмикнув, але вловивши на собі незадоволений погляд дракона змовк.

Ларій вже навіть трохи пошкодував, що відкрив такі подробиці життя майже сторонньому хлопцю. Адже вони явно не друзі.

-Я тобі це все розказав не для того, щоб ти судив моє минуле або насміхався. Не завжди Єдину тягне з тією ж силою, що і тебе до неї. І якщо втратиш – легше померти, чим пережити ці страждання. І твоє щастя, якщо не збожеволієш або не накладеш на себе руки. Бо пережити смерть коханої… таке навіть ворогові не побажаєш.

Вовк відкрив рот, щоб щось сказати, але вираз обличчя чоловіка давав зрозуміти, що усе раніше ним сказане не є вигадкою або перебільшенням. Він тільки задумався, що буде, якщо Кайла відмовить йому, або ж не захоче бути з ним і вовк аж завив усередині, примушуючи його здригнутись. Невимовна туга окутала перевертня та, в той самий час, з’явилась рішучість. Він запропонує Кайлі нічну прогулянку в лісі. Їх другим іпостасям буде легше договоритись. Від картин майбутніх ігор на обличчі розквітла задоволена усмішка.

-Слухай, - раптом схопився Карл, ніби згадав щось надзвичайно важливе, - а як щодо Еллі? Мені здається вона тобі не байдужа.

Тепер стала черга чоловіка робити зупинку. Але лише на секунду, далі він продовжив іти. Якщо раніше перед очима пробігла низка болючих спогадів, то зараз він глибоко задумався.

«Це дівчисько… я інколи не впізнаю себе, коли опиняюсь поруч. Як я міг так прив’язатись до неї за такий короткий час? Вона, ніби маленький вогник, що тільки почав розгоратись і мене тягне до неї. В грудях з’являється давно забуте тепло…».

І тільки насмішливе:

-Що ж, схоже Еллі стала не єдиною для дракона… звучить незвично, чи не так? – примусило різко виплисти з течії спогадів.

-Дивне формулювання…

Але він не заперечив. Адже і сам помічав, що все, що зараз відбувається з ним дуже подібне до тих відчуттів, які раніше проявлялись до Аріс.

Задоволені життям дівчата швидко впорались з випатраними тушками, поки чоловіки відпочивали в парилці. У гнома знайшлась картопля, відваривши яку вони змололи в ніжне пюре з молоком гірської ахали, що була схожою до корови, але молоко мала значно жирніше. Та і ця невеличка тварина була значно спокійніша за норовливих побратимів.

-Оце я розумію - гості! Таких би приймав залюбки хоч щодня, - задоволено промовив гном.

Не дивлячись на доволі підтягнуту статуру, він задоволено погладжував живіт, ледве примусивши себе відірватись від миски. Тепер пустої.

-Щось мені невистачає… точно, а давайте ми вип’єм! – Чаррот ледве не перечепився через стільчик так біг до своєї схованки з алкоголем. – Оскільки в нас в компанії дами візьмемо настоянку на трояндовому фрукті.

Еллі згадала, що вже раніше пробувала його. Точніше фрукт, а не настоянку. Його зірвав для неї Ларій, коли вони їхали верхи. Від цих спогадів стало тепло на душі й вона не втрималась від усмішки.

-О, бачу юна леді оцінила мій вибір. Тож, будьмо!

Вони випили всього п’ять чарок, але хмель, що вдарив в голову, потягнув на безрозсудство. Хотілось сміятись, танцювати і з цього почались їх нічні пригоди, про які під ранок довелось добряче прикласти сил, щоб згадати.

Еллі прокинулась на тому самому килимі, де розпочалось їх ближче знайомство із гномом. Це вона зрозуміла по м'якості ворсу під щокою. Але варто дівчині було розплющити очі, вона уткнулась поглядом у міцний чоловічий торс. З надією Еллі повільно перевела погляд догори й, тільки побачивши лице Ларія, що досі спав, з величезним полегшенням видихнула. Дракон не зміг встояти і відкрив одне око, спостерігаючи, як на щоках дівчини розливається рум’янець.

-Боялась, що після нашої гульні можеш опинитись з Карлом? – отримавши легкий стверджувальний кивок, він продовжив: - Я б цього не допустив. А поки ті п’яниці, що випили на дві чарки більше нас, відсипаються десь надворі, давай і собі трохи відпочинемо, ще навіть не світало.

Перепрошую за затримку і дякую за терпіння! Чекаю ваші коментарі та вподобайки - це покращує мені настрій) А також не забувайте підписуватись на сторінку автора, щоб не пропустити новики, які я планую викладати по закінченню цієї книги)