Глава 35

Внутрішня обстановка будинку виявилась напрочуд скромною, але водночас доволі стильною: стеля перекрита дерев’яними балками, масивні меблі, грубо оброблені стіни. На них не багато декору – шкура кабана у спальні, куди були відчинені двері, та кілька тканих гобеленів.

–Полюбляєте дерево? – з цікавістю запитав Ларій, підмітивши, що цього матеріалу в будиночку гнома у достатку.

–Ви праві. У гномів воно дуже цінується, адже його важко постачати і його нам рідко доставляють. Більшість роблять з каменю. Але тут, на поверхні я можу не відмовляти собі у маленьких радощах.

Вже остаточно розслабившись, Чаррот привів їх у вітальню і запропонував присісти. Було дивно сидіти на підлозі, хоч ситуацію і рятував килим з високим та м’яким ворсом. Але це і зрозуміло - звідки у гнома-відлюдника меблі для гостей? Він сів доволі незвично: схрестив ноги, п’ятами до себе, положивши на коліна долоні. Могло здатись, що у такій позі буде дуже незручно, але, навіть якщо так, обличчя Чаррота не видавало дискомфорту. В повітрі повисла секундна тиша, і лише потріскування поліняк у каміні робило її не такою напруженою.

–Те, що ти сказав схоже на правду, драконе, – врешті-решт заговорив гном. – Саме ці слова мені передав Шевіл. І коли я запитав їх у попередніх мандрівників, вони так і не відповіли на питання чітко.

Карл задумався, Кайла міцно стиснула руки в кулаки, а Еллі раптом запитала:

–А ви не запам’ятали хто це був? Якщо хтось ще як і ми шукає Аршахам, було б непогано знати їх в обличчя, щоб у випадку чого уникати.

Перевертні закивали й з мовчазним очікуванням перевели погляд на нового знайомого. У їх очах було стільки надії… яка тут же стухла, щойно вони отримали відповідь:

–Ні. Це були дві фігури в балахонах, що одразу…

Раптом він зупинився і різко повернувся до вікна.

–Там хтось був! – вигукнув вовк, що помітив миготіння за склом.

Ніхто не встиг йому щось сказати, як той з нелюдською швидкістю вибіг на двір. Але єдине, що встиг побачити – це портал, у якому зникла невідома постать.

–Що за чортівня?
______________________________________________________________________________
На цей раз найманець був переміщений в особисту кімнату. Бідний хлопець, що й так дрижав, як лист на вітрі, тепер відчував пригнічення через розкішне обставляння кімнати: золота ліпнина, велике двоспальне ліжко, колони, а в плетеному кріслі сидів його замовник. Аура цього чоловіка видавала його вік, а це місце показувало достаток. Він зміг залякати його, найманця, що не раз був на волосину від смерті.

–Ну, я чекаю.

–Вони дібрались до Чаррота. І що найдивніше, він їх прийняв. Мені вдалось підслухати тільки те, що сказав дракон: «Тільки рідна кров зможе отримати бажане».

Чоловік підняв руку, таким чином зупиняючи хлопця. Робив він це дуже звично, отже не перший раз звертався до такого пасу.

–Схоже, те дівчисько – ключ до отримання каблучки, подарованої Творцем. Що ж, тоді відправляйся назад і слухай далі.

Найманець зблід, надіючись що від сказаного йому не відітнуть голову.

–Річ у тому… що мене ледь не засікли. Я перемістився сюди, втікаючи від перевертня. Довбаний ідеальний слух, - промовив він, поки не зрозумів, кому він це каже. Очі ледве не викотились з орбіт, поки він сумбурно виправдовувався: – Ох, пробачте, я це не про вас, тобто…

Втомившись від незв’язного бурмотіння, чоловік піднявся.

–Стули пельку, недомірок. Слухай, які будуть твої наступні дії: тобі потрібно потрапити в Джарду, і я не знаю, та й мене не хвилює як ти це зробиш. Слідкуй за ними неупинно. Викради каблучки й принеси мені. А далі мені доведеться діяти самостійно. На таких телепнів не варто покладатись, коли Аршахам так близько. Я знищу його раз, і назавжди.

–Слухаюсь, – це був не голос хлопця, а щось більш схоже на пищання комара. Мить – і найманець зник, розчиняючись у черговому порталі.

Чоловік підхопив з тумби, що стояла біля ліжка, бокал з червоним вином. Його різкий рух потривожив полум’я свічки, яка весь цей час освітлювала доволі велику кімнату, щоправда, залишаючи більшу частину у напівтемряві.

–Я покладав забагато надій на тебе, Творець. Ти, який дарує кожному з нас найкращу долю, був сліпим до мене. Що ж, тоді я візьму усе у свої руки. Навіть якщо для цього доведеться пожертвувати долею інших драконів.