Глава 26

Усі одразу різко перевели зацікавлені погляди на Еллі. Від такої надмірної уваги щоки молодої дівчини покрились рум’янцем. Довелось прояснити ситуації такої влучної здогадки чоловіка, який бачить її вперше.

–Я знаю його тільки по записам, що залишились після смерті мами… чому ви вирішили, що я його донька?
Чоловік раптом дуже по доброму посміхнувся. На щоках проступили смішні ямочки, які точно не в’язались із образом господаря подібного закладу. 

–Ти надзвичайно на нього схожа. Мені шкода чути про твою матір. Якщо вона померла… то, схоже, пішла за Шевілом.

Сайко піднявся і все таки налив собі стопку гном’ячого самогону, осушивши її навіть не скривившись. Посмішка спала з його тонких вуст, видно, що чоловік здогадувався про такий збіг обставин, але не мав підтверджень. Погляд Кайли і Карла уважно слідкував за діями господаря таверни. Вони з легкою заздрістю глянули, як той випив за упокій померлих. Але раз вже було вирішено залишатись при тверезій пам’яті, ніхто з них двох більше не сперечався. Тим більше від інформації, отриманої в цій таверні може залежати їх темп подальшої подорожі. Поки Кайла продовжувала роздивлятись внутрішннє убранство таверни, Карл скористався цим і нарешті зміг повністю зосередитись на своїх відчуттях. Його вперше настільки тягнуло до дівчини. Від одного запаху її волосся доводилось стримуватись щоб не притиснути її до себе і не заритись носом. Але ж вона рись, та ще й з таким характером, що скоріше було бажання роздерти чим затягнути в ліжко. 

Кайла, у свою чергу, намагалась тримати себе в руках і не дивитись в сторону вовка. Що за дивні відчуття?! Її ніби тягне до нього невідомою силою. Але він же вовк! У них з маленства вчили не довіряти цим блохастим тварюкам. Але тоді що коїться з нею зараз? Це було схоже на незрозумілу магію або, скоріше, прокляття. 

–З твоїм батьком я познайомився, коли він вперше завітав до нас, – продовжив Сайко, повертаючись до столу. – Він був одним із гончих свого клану. 

Еллі, зацікавлено повернула голову, до Ларія з резонним запитанням:

–А хто такі гончі? 

Дракон посміхнувся і одразу ж віришив прояснити:

–Гончі – це свого роду найманці серед драконів, які виконують завдання глави клану. Це найсильніші, наймудріші дракону, які підписують контракт і отримають за свою роботу непогані гроші. 

–Вірно, – кивнув господар таверни і продовжив. – Твій батько довгий час перебував на службі. Під час одного із завдань, він познайомився з твоєю мамою. Це було справжнє кохання. Про цю жінку він був готовий співати балади. Не тільки її красі, а й ніжності, розуму, жіночності та виваженості. Тільки справді закоханий чоловік може ледве не годину перелічувати усі позитивні якості своєї коханої.

Ларій слухав це все, і не міг не згадати своє кохання. Знов та таверна перед очима, знову та розмова і її великі очі, які були повні надії та в той же час зневіри. 

***
Дівчина з легким острахом присіла біля дракона і почала свою розповідь:

–Справа в тім, що з рідних у мене залишився лише брат. Батько з мамою померли він невідомої недуги, і ніхто з цілителів не зміг вилікувати їх, або просили такі суми, які ми не могли знайти за короткій термін. Їх не стало, і якщо мені вистачило духу тримати себе в руках, то брат пустився у всі тяжкі. Горілка, азартні ігри… Ось в один із таких вечорів він випив стільки, що й не тямив, що робив. Його супротивник, власних цієї таверни поставив величезну суму – двадцять тисяч золотих. Сказав, що якщо той йому програє, то Жак залишає за собою право самостійно вибрати як він буде віддавати цей борг. Звичайно, він не ставив би таку величезну кількість золотих, якби не був впевнений перемозі, – хмикнула дівчина, складаючи руки в замок. 

Їй було важко розповідати, як вона, по суті, потрапила в рабство і тепер не має власного життя поза межами цього проклятого місця, яке вже остогидло і сидить їй у печінках. Помітивши цей незначний жест, дракон не втримався і взяв її руки у свої. Від тепла дракона усе тіло Аріс раптом розслабилось і стало говорити значно легше. Вона не захотіла переривати цю чудову мить, коли уся її сутність чомусь кричала в бажанні пригорнутись до цього сильного дракон. 

–Він програв – це було очевидно. А відпрацьовувати борги брата Жак вибрав мене. Я стирчу тут рік, але не відпрацювала і четвертої частини… це не життя, а існування…

Між ними повисло мовчання. Ларій обдумував, як допомогти дівчині, а вона ж жаліла, що вилила це все на незнайому людину.

–Вибачте, ви прийшли відпочити, а я тут вам на мізки капаю з своїми проблемами, – Аріс вже хотіла висмикнути свої руки, але дракон не дозволив. 

Навпаки, почав ніжно гладити по ніжні долоньці великим пальцем. Кругові рухи повторювались знов і знову… в цьому було щось заспокійливе і в той же час інтимне.

–Почнемо з того, що вже кілька тижнів приходжу сюди тільки заради тебе. І розмову я цю затіяв щоб дізнатись усю ситуацію і допомогти тобі. Чекай мене тут, зараз я піду на розмову з паном Жаком, і можливо мені вдасться тебе викупити.

Аріс підняла на нього величезні злякані очиці. Невеличке личко аж витягнулось від здивування. В її голівці не вкладалось, що такий мужній, гарний і статний дракон міг приходити сюди тільки щоб провідати її.

–Але, – дівчина вхопилась за рукав Ларія, коли той вийшов з–за лавки, – навіщо вам це?

Його лагідна посмішка, здається, осяяла все навкруги. 

–Бо ти моя Єдина. Відтепер і навіки. І навіть смерть не розлучить нас.

***

«Яким же я був недалекоглядним. Чому привів її в родове гніздо? Чому погодився поселити в іншій кімнаті, щоб дати час звикнути до нової домівки?! Клята Катрін…».

Але хвилинку ностальгії перервав голос господаря таверни, який продовжив свою розповідь.

–Перед тим, як він та Ельвіра вирішили повернутись до її домівки, Шевіл розірвав контракт, але глава клану залишив за собою право викликати його, якщо справа буде надзвичайно важливою. Так і сталося. Саме йому довірили знайти Аршахам. Усіх подробиць мені невідомо, але точно знаю, що йому була надана честь і вручена реліквія, що допоможе в пошуках. Це каблучка, яку подарував їм сам Творець.