Глава 21

Раптом чоловік зрозумів, що такі дії йому точно не властиві. Він швидко прибрав руку від Еллі, даючи їй вибратись з своїх ведмежачих обійм.

«Так, або це витівки Едвіги, або я сам втрачаю контроль над емоціями».

Поки дракон займався самокопанням, дівчина не могла заспокоїтись. Їй здавалось, що ще хвилина в обіймах один одного – і вона точно не втримається і потягнеться на зустріч його губам. Еллі вперше відчувала настільки гостре відчуття поцілувати когось, притиснутись до нього… так, їй точно потрібно вмитись холодною водою.

–Мможеш відкрити мені портал в баню? – спитала дівчина, нарешті піднімаючись на ноги.

Коли вона піднялась і вдихнула декілька разів, дурман став розсіюватись. Еллі підхопила речі і пішла приводити себе до тями. Всередині бані її чекала Едвіга, що вже закінчила ранішні процедури, заплітаючи волосся в тугу косу. При погляді на Еллі, відьма хитро посміхнулась.

–Доброго ранку! Як пройшла ніч?

Жінка з такою надією спостерігала за реакцією дівчини на цю фразу, ніби під своїм запитанням мала на увазі щось зовсім інше. Еллі стиснула плечами.

–Доброго, та ніби нормально.

–Хм, виходить малувато я зілля на сіно вилила… – тихо пробурчала собі під ніс Едвіга.

Еллі застигла як вкопана.

–Якого зілля? – одразу перепитала вона, уважно спостерігаючи за поведінкою відьми.

Але та і бровою не повела. Лише перевела погляд на дівчину і лагідно посміхнулась.

–Не зважай, ми старі жінки маєм звичку базікати самі з собою. Я випробую новий метод, як швидко трави сушити, але щось не можу отримати потрібного результату. Ти поки вмивайся, – вона вказала на цікаву конструкцію в кутку. – Підстав руки під дірку у відерці, артефакт спрацює на рух, і направить тобі трохи води. Вона з найближчого джерела, тому буде холодна. Але можеш навіть попити, вона надзвичайно чиста і гарно втамовує спрагу.

Після цього жінка швидко зникла. Еллі нічого не залишалось, як взятись за гребінець і воду. Едвіга не обдурила – вода справді була холодна, але надзвичайно смачна, якщо так можна виразитись щодо неї. Еллі вийшла на вулицю, де зняла з натягнутих мотузок свої речі, і направилась в дім. На весь двір уже розлетівся чудовий запах пирогів.

–Не знаю з чим вони, але пахне запаморочливо, – посміхнулась дівчина, присівши на лаву за стіл.

Їй подобалось спостерігати, з якою легкістю і граційністю рухається ця жінка в літах. Вона погано розумілась на визначенні віку відьом, але їй точно вже було за сотню. За столом вже сидів Карл і з задоволенням вминав першу партію пирогів.

–Едвіго, ви не просто чарівниця… ви – богиня. Ніколи ще не їв такої смакоти.

Еллі з полегшенням видихнула, коли побачила, що хлопець повністю задоволений життям наминає пироги. Він не кривиться від кожного подиху і вмудряється вертітись, не в силах всидіти на місці.

«Якщо вистачає сил і натхнення на флірт – він точно прийшов до тями».

–Як ти себе почуваєш? – вирішила на всякий випадок запитати Еллі.

Хлопець перевів на неї погляд. Він був приємно здивований, що вона турбується про його стан. Таке з ним було хіба за життя мами. Карл навіть надкушений пиріжок відклав на хвилинку.

–Думали мене здихатись? Ха, не вийде. Перевертні так просто не здаються, – гордливо вигукнув хлопець.

Він жартівливо закотив рукав, зігнув руку, хизуючись м’язами. При цьому він виглядав просто як наймужніший чоловік світу. Може Еллі би і вразила ця картина, якби перед сном їй не вдалось полюбуватись на торс дракона. О, порівняно з Ларієм, Карла можна назвати сухоребриком. Від цих думок дівчина, приснула.

–Чого це ти смієшся? От викраду тебе від цього дракона, поставлю свою мітку і…

Карл не встиг договорити, як на його плече опустилась міцна чоловіча рука. Від такого перевертень аж здригнувся.

–І після цього точно не зможеш ходити, бо не буде чим.

Еллі і Едвіга синхронно приснули від сміху, а Карл раптом зблід. Видно йому не посміхалось така перспектива залишитись без ніг. І вираз обличчя Ларія говорив про повну готовність і серйозність заяви. Дівчині навіть довелось покласти долоню на руку чоловіка, щоб хоч трохи його заспокоїти. Та і вона спіймала себе на думці, що їй приємно до нього торкатись, тому трохи погладила.

–Він просто жартував, охолонь. Знаєш же, що Карл любить це робити.

–Вистачить вже, дожартувався з Керелом.  До речі, Едвіго, не дивилась, як там наш транспорт?

Відьма поставила три кварти з трав’яним чаєм і велику тарілку з пирогами, після чого нарешті присіла біля компанії. Витерла рукавом спітнілий лоб, після чого нарешті промовила:

–Він так і заснув в саду, я його підгодувала ще своїми силами. Хороше рішення було його взяти. Ви їжте поки не вистигло, а потім я вам відкрию портал до самого храму. Раджу добре підкріпитись, бо хто зна, як буде з провіантом далі в вашій подорожі.