Глава 20

Дівчина з задоволення погрузилась в бочку з теплою водою. Ларій додав ще якийсь настій у воду, і тепер Еллі зовсім не бажала вилазити. Приємний запах трав разом з паром підіймався в повітря. Ще й зручна лавочка, вмонтована в стіну бочки – надзвичайно влучна ідея. Уся сукупність факторів примушувала трохи затриматись у воді. Промивши волосся, дівчина не могла не помітити їх м’ягкість.

–Круто, – не втрималась і з задоволенням видихнула вона.

Цікаво, а їй би вдалось спокусити дракона? Зімітувати, що тут якийсь щур або ще щось, покликати, а потім… а що робити далі? Запропонувати потерти спинку? В фантазіях може це і звучить досить спокусливо, але якщо вона зараз таке заявить Ларію… він подумає, що вона не сповна розуму.

–Так! – Еллі поплескала себе по щоках. – Прийди до себе! Ти ніяк не пов’язана з Ларієм, а він не бачить у тобі жінку. Змирись з цим.

Дівчина видихнула і почала вилізати з діжки. І, ніби на зло, ледве не посковзнулась на одній сходинці.

–Ааа! – злякано викрикнула дівчина, але в останню секунду вхопилась за дерев’яний край посудини і змогла приземлитись на іншу сходинку.

А далі сталось все, як і вона фантазувала: в баню ввірвався дракон, що стояв ззовні за дверима. В його руках одразу утворилась вогняна куля, він моментально обвів поглядом кімнату на предмет небезпеки, а потім шоковано глянув на оголену дівчину. Еллі від несподіванки так розгубилась, що здогадалась прикрити тіло хоч руками, тільки коли Ларій відвернувся.

–Вввибач, я посковзнулась на одній із сходинок і ледве не вперіщилась об підлогу. Але в останній момент мені все ж вдалось втримати рівновагу. Ще раз вибач, що даремно потривожила і… – а далі дівчина і не знала як сформулювати думку.

«Вибач, що побачив мене голою? Деміурги, як це все дико».

Між ними повисла тиша. Але перше, що зробив Ларій – закрив двері, досі залишаючись всередині.

–Нічого, це просто випадковість, тому не картай себе. Одяг свій відклади. В Едвіги купа речей, які вона не носить, ті, що лежать на кріслі не далеко від діжки –  дещо з них. Вона казала, що ти можеш забрати їх собі. А своє – попрати і повісити на дворі.

З такою швидкістю дівчина ще не витиралась і не одягалась. Еллі трохи збентежило купу мережив і напівпрозорість білизни, та їй справді потрібно було випрати свій одяг.

«Ну, Едвіга, і де вона тільки таке викупила? Видно в молодості ця жінка була ще тою спокусницею. Але це вже значно краще, чим зовсім без нічого».

–Мможеш повернутись, я вже одягнулась.

Чоловік же був готовий битись об стіну. Мало того, що тепер кожну ніч йому буде снитись ця мармурова шкіра та спокусливі вигини тіла. Так до цього, Едвіга підсунула йому справжню свиню у вигляді одягу для Еллі. Це була біла шовкова сорочка, що ледве доходила до колін. Ще й до того ліф і талію прикрашало мереживо. Благо, воно майже не світилось. Бо інакше дракону довелось би справді туго. Він не міг собі дозволити близкість з Еллі, хоч і хотів цього. Вона зовсім юна, та і їм ще багато часу доведеться перебувати пліч-о-пліч. Тим більше Ларію не потрібні були короткотривалі відносини.

–Можеш направлятись в сіні, – чоловік відкрив невеликий портал, і тільки коли дівчина счезла, зміг важко видихнути.

Там їх вже чекало купа сіна і два простирадла, залишене власницею будинку. Дівчина одразу почала моститись до сну. Але чи то Ларія не вистачало під боком, чи за цей день було занадто багато вражень, але підсумок один: дівчині не спалось. Раптом відкрився портал і з нього вийшов Ларій. І тут дівчина зависла. Видно чоловік вирішив їй віддячити за такий «сюрприз», тому повернувся з оголеним торсом.

«Ну хоч не повністю голим, і це добре» – про себе з полегшенням видихнула дівчина.

Вона могла спостерігати за цим божественним тілом, поки чоловік розминався. Кожен м'яз перекочувався під бронзовю шкірою, привертаючи увагу. Як тільки Ларій перевів на неї погляд, вона максимально швидко відвела свій, вдаючи, що позіхає.

–Лягай спати, завтра нас чекає ще більше насичений день, – промовив чоловік, хмикнувши.

Він доволі граційно опустився на сіно, і вкрився схожим простирадлом, повернувся до дівчини спочатку спиною, а потім лицем. Він погасив вогонь магічного ліхтарика, після чого в кімнаті запанувала не тільки тиша, а і пітьма. Так як в темряві неможливо було розгледіти навіть риси обличчя Ларія, дівчина вирішила закривати очі і спати. А от Ларію було не до сну. У пам’яті досі стояла картинка з бані. Ці величезні очі, що так злякано і з здивуванням дивились на чоловіка, а її апетитні форми…

«Забудь, Ларій, так буде краще для всіх».

Він закрив очі, і вирішив абстрагуватись від усього, уявляючи як Керел бігає і по колу ганяє Карла. Це спрацювало краще, ніж рахувати маленьких драконенят. З легкою посмішкою на обличчі він все ж заснув.

От тільки ранок для них почався неочікувано. Еллі прокинулась від того, що лежала на печі. Інакше вона не могла пояснити чому їй так добре та тепло, навіть жарко. А ще, чомусь, вона відчувала надзвичайно приємний запах, і він був не схожий на аромат сіна. І тоді вона відкрила очі і зрозуміла, що весь цей час лежала прямо на драконі. А він досить по-господарськи поклав їй руку на талію. Вони були вкриті одним простирадлом, а інше, вірогідніше всього Еллінине, сиротливо лежало поруч. Дівчина почервоніла, але вирішила, що ця мить чудова, хай вона не переривається ще трохи.

«Як можна бути таким теплим? І цей запах… чому я божеволію від нього?! Він не користується ніякими зіллями для цього, невже… це його власний?!».

–Еллі, я вже чую, що ти не спиш. В тебе спочатку серце билось рівно, а тапер б’ється, ніби пташка, спіймана в клітку.

Сонний голос чоловіка був ще більш низьким і грудним, як зазвичай і від цього вся шкіра Еллі вкрилась мурашками.

–Виба... – почала дівчина, але чоловік вирішив заткнути її, опустившись рукою на бедро дівчини. М’ягка шкіра під його пальцями була трохи прохолодною і приємно контрастувала.