Глава 19

Жінка посадила дракона і дівчину за стіл, після чого стала заварювати чай. Вона підігріла в печі казан з бульйоном і домашнею лапшою, після чого налила дві піали: одну більшу, а іншу трохи меншу. М’ясний запах в ту ж секунду розійшовся по кухні. Еллі з задоволенням дивилась, як над посудинами здіймається пар. До супу жінка нарізала ще хрумкий хліб.

–Все зранку зварила, як знала, що гості будуть.

Ларій хмикнув. Інколи Едвіга не могла чітко побачити майбутнє, але передчуття і уривки віщих снів її завжди переслідували.

–Як чудово пахне... Ви нас справді врятуєте, – промовила Еллі, і Ларій навіть сам не втримався від лагідної посмішки. 

Дівчина в якісь моменти нагадувала йому кішку. Таку милу і емоційну… Не дивлячись на те, що життя в неї було зовсім не солодке, в ній залишилась купа нерозтраченого позитиву.

–Смачного, дітки, – жінка поставила піали та хліб на стіл і пара нарешті змогла приступити до їжі. А Едвіга присіла біля них, і з цікавістю спостерігала за тим, як вони крадькома кидають один на одного погляди.

«Цікаво, ніколи такого не зустрічала. Єдина дається лише раз у житті, і Ларій втратив її. То чому я бачу зв’язок між ним і цією дівчиною? Може реінкарнація?».

–Це неймовірно смачно, – вигукнула дівчина, але потім сама рефлекторно прикрила рот долонькою.

Відьма здивовано на неї глянула.

–Чому ти соромишся бути гучною? Для нас, жінок, це нормально. Деяким чоловікам це подобається, в окремих аспектах, – губи жінки хитро розтягнулись.

Від такої заяви дракон поперхнувся шматком хліба, і Едвізі довелось постукати кілька раз по його міцній спині, поки Ларію не полегшало.

«Пошлячка» – в думках промовив він до відьми. «Вона ще зовсім юна, їй рано розумітись на таких жартах».

Але по рум’яним щічкам і опущеному погляді Еллі, дракон зрозумів, що сенс жарту до неї дійшов.

«А чи настільки вона юна? У неї не було досвіду, але є знання».

«До чого ця мова?» – дракон підняв голову і кинув незадоволений погляд на відьму».

«Нічого, Ларію, всьому свій час».

Він ненавидів, коли вона його так дразнила. Але він досить довгий час прожив з цею жінкою під одною стріхою, і, до того ж, вона була тою, хто врятувала його життя. Поки Ларій з відьмою вели мовчазну розмову, Еллі вирішила поспілкуватись з вогнем. Язики полум’я з цікавістю виглянули з незачиненої печі. Вона протягнула руку, і не з першого разу, але полум’я торкнулось її пальців, і вона відчула у роті присмак духмяних трав і якоїсь особливої магії. По тілу розлилось тепло, спокій і щось ще, чого вона не могла зрозуміти. Здається її наповнили силою на цілу ніч танців. Хотілось творити щось безшабашне, необдумане. Як це все можна було відчути від вогню?

–Все просто, Еллі, це вогонь у домі відьми. Ми вносимо в нього часточку себе. Інколи спалюємо трави або вливаємо частину свого резерву, що він був нам вірним помічником. На відміну від вас, магів вогню, ця стихія до інших не надто прихильна. Тому нас приходиться його задобрювати.

Едвіга дістала трав’яний чай вирішила теж випита за компанію. Насичений смак приємно розтікся по горлу Еллі, і, здається навіть трохи оп’янив. Від цього захотілось перевдягнутись у щось легше, але хіба вже в нічну сорочку.

– Я піду підготую вам місце у сінях, а ти, – звернулась вона до дракона, – проведи дівчину і нагрій їй бочку. Рушники лежать в спальні, сіра маленька скриня біля ліжка.

Еллі було ніяково заходити у чужу кімнату, тому вона зачекала чоловіка на виході з будинку. Виявляється у Едвіги було щось типу бані, і там стояв велика діжка з зручними східцями, куди наливалась вода.

–Залишу тебе тут, коли закінчиш – повертайся в дім.