Глава 18

Картина маслом: злякана і занепокоєна дівчина намагається привести до тями Карла, кінь з задоволенням споглядає на діло своїх копит, а Ларій не знав, як втриматись і не дати по лобі цьому йолопу ще раз.

–Гарна робота, Керел, – дракон похлопав коняку по холці, на що він задоволено заржав.  – Що робити тепер з ним, треба до цілителя вести. А то зростуться криво і буде цей красень ходити косий.

Дівчина с жалем подивилась на хлопця. Вона не симпатизувала йому через дурний характер і надмірну вітряність у відношенні до дівчат, але все ж він молодий і гарний хлопець. 

–Ти знаєш, де тут можна знайти хорошого цілителя? Ми не можем продовжити подорож, поки він в такому стані, – Еллі переводила погляд з Ларія на Карла, а потім знов на дракона. – Цей перевертень причетний до викрадення, отже зможе допомогти нам зайти в ту саму секретну таверну, куди потрапило замовлення на викрадення артефакту.

Ларій з подивом і часточкою задоволення подивився на Еллі. Вона не тільки була милою, і часом сором’язливою дівчинкою. Коли потрібно, у неї вмикався холодний розум, і вона дивилась на речі досить безпристрасно. Це йому дуже подобалось.

–Ти права. Візьми його за руку, я зараз перенесу нас всіх у безпечне місце, де цього шибайголову зможуть полікувати.

Дівчина не задавала зайвих запитань. Поки чоловік поклав руку на коня, Еллі протягнула свою вільну руку, бо у другій була затиснута долоня «постраждалого». Мить – і вони опинились в саду біля чийогось дому. Кінь незадоволено заржав, смішно обтрушуючись. Видно він теж щось відчув від їх короткого переносу. Але тварина не розгубилась і одразу почала щипати траву. На дивні і незрозумілі звуки з будинку вибігла жінка. Вона виглядала досить молодо, їй можна було б дати максимум років тридцять по людським міркам, але її волосся повністю вкрила благородна сивина. За деревами і кущами вона погано бачила, хто ж її непрохані гості, і як змогли пройти захисний бар’єр, і це насторожувало ще більше. Блакитні як небо очі трохи сонно оглядали все навкруги. Видно вони потривожили її денний сон. У руці засяяла куля, від якої відлітали розряди.  

–Хто б там не був, зараз же виходьте звідти! – доволі приємний голос звучав грізно.

Жінка явно не жартувала.

–Залишайтесь тут, – змовницьки прошепотів Ларій і з помішкою вийшов до відьми.

–А я вже й забув, яка ти буваєш сувора, Едвіго, – лагідно посміхнувся дракон, і чим ближче підходив до неї з піднятими вгору руками, тим більше ставали її очі.

–Ларій! – вигукнула вона, і буквально влетіла в нього, міцно обіймаючи чоловіка.

Лице раптом зістарилось до років шістдесяти, але випромінювало привітність і милість.

–Це я к же ж ти втрапив до мене? Ще й не один, – дівчина кивнула в сторону саду.

–Все згодом, нам тут потрібно одного юнака підлікувати. Не мене, – одразу похитав головою дракон.

Жінка заглибилась в сад, де і побачила зблідлого перевертня і злякану дівчину.

–Ох ти ж бідося, – вона швидко просканувала хлопця, виставивши долоні, на яких з’явилось легке світіння. – В нього три ребра зломані.. уу, ще й зі зміщенням… і в голову хтось знатно дав.

Після цієї фрази почувся задоволене іржання Керела. Хоча може про відтінок цього звуку усім здалось через контекст розмови.

–Зрозуміло.

Вона злеветувала тіло хлопця і по повітрю перенесла його в середину дому. Туди ж увійшли і Ларій з Еллі, поки їх транспорт спокійно щипав траву на вулиці. Будинок був майже не розділений на кімнати у звичному розумінні. Жінка перемістила хлопця на широку лаву, яка була застелена білосніжною тканиною. Хлопець залишався без свідомості, видно больовий шок був доволі сильним і різким.

–Ох ці юнаки, спочатку думають, а потім роблять. Так, Ларій? – хмикнула жінка, не відводячи очей від постраждалого. Едвіга підняла сорочку хлопця і раптом у повітрі зміями з’явились паски і зафіксували тіло, після чого жінка положила руки на його торс. Перевертень ледве не завив, і тільки завдяки хорошій фіксації не смикнувся.

–Який же ти чутливий…

Вона підхопила пляшечку з зіллям, налила пів стакана, і буквально влила в рот хлопця.

–Ковтай, ковтай… зараз має полегшати. Це знеболююче. Мені потрібно поставити кістки на місце і їх зростити. На це треба трохи часу.

Хлопець кивнув і відкинув голову, впираючись потилицею об лавку. Еллі дуже переживала за хлопця, дивлячись, як він мучиться. Ларію довелось пригорнути її до себе лицем і обійняти, щоб дівчина не бачила, як смикається перевертень. Хоч вони і магічні створіння, такі серйозні переломи не лікуються помахом руки. Коли нарешті сеанс лікування був закінчений, жінка перемістила хлопця в гостьову на невелике ліжко.

–Після знеболюючого йому треба відіспатись. Та і пізно вже, а ви голодні. Зараз повечеряєте і я постелю вам в сінях.

Еллі з певною неохотою відсторонилась від чоловіка, що і сам не спішив її відпускати.

«Він так приємно пахне» – вкотре для себе відмітила дівчина, зніяковіло перевівши погляд на жінку. Вона мило їй усміхнулась, ніби заспокоюючи.

–Я Еллі, а це, – кивнула вона на хлопця, що лежав на ліжку, – Карл. Ми безмежно вдячні вам за допомогу і прихисток.

Жінка не втрималась і обійняла дівчину.

–Ну яка ж вона мила. От, бери приклад як треба себе вести.

Раптом вона заглянула в її очі і завмерла, ніби заглядала в її минуле. Еллі була зовсім не проти. Їй не було що приховувати, нічого кримінального не ставалось в її житті. Раптом, очі відьми стали зовсім вологими, і жінка притиснула дівчину до себе.

–Я же ж мені тебе шкода, моя дівчинко. Стільки негараздів випало на твою долю. Але нічого,  – жінка почала обережно гладити по голові дівчину, ніби заспокоюючи її. – Тебе чекає хороше майбутнє і своя міцна та велика сім’я. Чоловік буде любити, й оберігати тебе…

–Так, досить. Ми голодні, а ти поки тільки Еллі обіцянками кормиш. Цим ситі не будемо.

Ларій незадоволено дивився на жінку. Він знав, що вона завжди говорить правду. В неї не тільки хороший дар цілительки, а і пророчий. Але сказане цілителькою чомусь викликало всередині ньому… ревнощі?