Глава 16

Перевертень роздратовано рикнув і, перетворившись на вовка у стрибку, одразу погнався за ними. Це прикувало увагу дівчини. Еллі ніколи раніше не бачила вовків в живу, а тим більше білих. Могутній звір без особливих зусиль порівнявся з ними, біжучи попереду, щоб не створювати в коня відчуття погоні. Керел спочатку підозріло глянув на нового учасника їх забігу, але не взбрикнув, а продовжив тримати заданий темп. Еллі трохи розслабилась. Їх швидкість захоплювала, а теплі обійми чоловіка дозволяли відчути себе у безпеці.

«Як шкода, що я не його Єдина… він такий хоробрий, чуйний, хоч і серйозний. За таким чоловік, як за кам’яною стіною. Добре, що мені випав шанс подорожувати з ним. Але що ж буде по закінченню пригоди, якщо ми знайдем артефакт? Прийдеться розійтись? Або може набитись до нього в учениці? Якщо Ларій не відмовить, то в мене буде шанс… якщо я не зазнаю щастя у сім’ї, то хоча б зможу навчитись повністю контролювати вогняну стихію».

Вона навіть не встигала оглядати краєвиди навколо – усе змішалось в зеленкавий калейдоскоп перед очима. Але, коли їх компанія наблизилась до поселення, яке замайоріло на горизонті. 

–Ми майже досягли нашого першого пункту призначення, ще й так швидко! – з захопленням вигукнула дівчина. – Може ми трохи сповільнимось? 

Вона перевела погляд на Карла, що починав плутатись в чотирьох лапах, а язик буквально звисав до бороди. 

–Що ж, пропоную зробити коротку зупинку, у нас залишився не такий великий шмат шляху.

Дракон потрохи сповільнив коня, поки той повністю не зупинився. Спішившись, на Еллі і Ларія одразу накинувся перевертень. Не в прямому сенсі, а з претензіями. Він встиг повернутись в людську подобу і усім своїм виглядом виказував незадоволення. Але сперш йому потрібна була пауза щоб віддихатись.

–Ви мене… хух… в могилу зведете. Куди ж з розгону і такий темп! Могли б попередити, що захочете поганяти. 

Він впав на траву, і відкинувся назад, спираючись руками об землю. Еллі зніяковіло посміхнулась. 

–Вибач, Керел – дуже енергійний, тому одразу так швидко й побігли. Видно через його норов і купу сил раніше покупці боялись брати собі такого жеребця. А тепер Керел буде подорожувати з нами. 

Поки дівчина з задоволенням гладила коня, а той підставляв свою морду під її руку, Ларій задоволено посміхався. 

«Може тепер в тебе буде менше енергії, щоб бісити мене».

–Нічого, не переломишся, – не втримався й відповів чоловік. – Звикай, немає коли тягнути кота за хвіст. Кожна хвилина відділяє нас від артефакту. Надіюсь ти віддихався, нам потрібно рухатись далі. Темп буде не такий швидкий, але потрібно продовжити шлях до телепорту. 

Еллі завмерла. Вона спостерігала за драконом і його впевнений тон і серйозне лице в даний момент ще більше підтверджували образ у її очах. Труснувши головою, щоб прогнати зайві думки, вона повернулась в сідло, куди приєднався Ларій. Вона знову передала поводи дракону і чоловік скерував коня в сторону будинків, що вже виднілись вдалині.