Глава 15

Раунтій вивів коня на один з полігонів, поки той з цікавістю розглядав своїх потенційних власників. Еллі подобалось, з якою грацією ступає ця немаленька тварина.

«Добре що її можна підкормлювати магією. Скільки ж сіна чи зерна вона їсть, подумати страшно».

Чоловік зупинив коня, після чого покликав до себе хлопця, що проходив мимо. Молодий конюх витягнувся, висловлюючи усім своїм виглядом покірність і готовність.

–Чайл, принеси нам подовжене сідло з стременами. І швидше!

Хлопчик кивнув і полетів в сторону невеликої двоповерхової будівлі, де, схоже, розміщувався склад і житлові кімнати для працівників ферми. А дівчині стало трохи моторошно. Щоб не показувати, що руки почали тремтіти перед новим досвідом, вона стисла руки в кулаки, ховаючи їх за спиною. Такий незначний жест не зміг сховатись від ока власника ферми. Він лагідно посміхнувся.

–Не переживайте, юна леді, – Раунтій звернувся до Еллі – навіть якщо ваші навики тримання у сідлі не надто високі, можете повністю покластись на компаньйона. Він вас підстрахує, якщо ви втратите рівновагу.

Посмішка вийшла трохи неприродньою. Але думки про те, що дівчина буде в сідлі не одна, придавали їй крихту впевненості.

–Ось! – до них підбіг раніше бачений ними хлопець і став споруджувати сідло на коня, який з недовірою косився на новоприбулого. Помічник Раунтія добре знав свою справу, тому швидко справився з усім, поклонився і побіг далі у справах. Першим на кінь довелось залізти Еллі.

–Встаньте з цього боку і поставте ліву ногу в стремена, – повільно, але чітко пояснював маг, поки Ларій з цікавістю спостерігав за усім, готовий допомогти в будь-який момент. – Беріться руками за сідло і виштовхуйтесь в гору, щоб перекинути іншу ногу на той бік.

Перший ривок був не вдалим і дівчина просто повернулась в теж положення, з якого починала. Але Еллі сконцентрувалась і наступна спроба виявилась набагато вдаліше. Вона змогла опуститись в сідло, куди доволі вправно застрибнув і дракон. Кінь злегка повернув голову, ніби переконуючись, що обидва наїзника міцно тримаються.

–Еллі, передай мені поводи, – доволі тихо сказав чоловік, від чого в дівчини по тілі пішли мурашки.

Мало того, що вона була максимально притиснута до міцного чоловічого торсу, так ще і його голос над самим вухом заставляв дівчину трохи бентежитись. Вона взяла поводи і задумалась, як краще зробити. Якщо Еллі перекине їх через себе, Ларію буде незручно керувати конем, але позаду дівчина сісти не могла, так як вірогідність впасти збільшувалась. Тому дракону довелось охопити руками плечі дівчини, щоб мати змогу керувати конем. Можна була б жартівливо покласти підборіддя на голову Еллі, але дракон відкинув цю дурну ідею.

«Ще злякаю її, вона і так переживає, як би то не впасти».

Але думки Еллі були зовсім не про це. Вона надіялась, що від такого постійного близького контакту не втріскається в цього мужнього дракона. Бо тоді подорож буде нестерпна. Прийшлось глибоко вдихнути, видихнути і сконцентруватись на відчутті поїздки.

–Ларій, спробуй пройтись кроком, і якщо наш Керел дозволить, то перейди на рись. Тримайтесь міцно, бо він доволі жвавий.

Еллі рефлекторно втиснулась назад в чоловіка, після чого почула тихе і заспокійливе:

–Все буде добре, довірся мені. Потім тобі навіть сподобається. Тварини відчувають страх, тому краще розслабся.

Чоловік ледве стис ногами бік тварини, і Керел, як його назвав Раунтій, повільно пішов, а потім потроху перейшов на рись, а згодом – взагалі на галоп. Від швидкого руху піднявся вітер і ростріпав волосся, але це зовсім не турбувало дівчину. Вона відчувала неймовірну легкість, ніби летіла, а не їхала на коні. Ця свобода, бажання ще більш прискоритись ніби передалось самій дівчині. Еллі нахилилась до тварини і задоволенням зарилась рукою в м’ягку, ніби хмаринку, шерсть. Почулось задоволене іржання, і кінь різко звернув. Це примусило дівчину вирівнятись і притиснутись до дракона. Але ця дія була зроблена без страху, просто для зручності. Кінь слухняно слідував напрямку, інколи біжучи й петляючи – так Ларій перевіряв наскільки він керований. Навіть навмисно направив до спресованого блоку сіна, що лежав недалеко від паркану, і той доволі плавно його перестрибнув. Дівчина аж вскрикнула від подиву, бо не думала, що їх очікує така насичена перевірка навиків їх майбутнього придбання. До Раунтія всі троє повернулись задоволені. Кінь трохи спустив пар і став спокійнішим, Еллі ледве не стрибала від захвату і задоволення, а Ларій схвально похлопав коняку по бокові.

–Мені він подобається, я думаю інших і дивитись не будемо.

Чоловік вирішив не злізати, тому звернувся до дівчини.

–Еллі, як гадаєш, варто взяти його, чи подивимось ще когось?

Щоб зустрітись з драконом поглядом дівчині довелось повернутись усім корпусом. Їй було надзвичайно приємно, що чоловік вирішив запитати і її думки.

–Мені теж подобається. Думаю, він буде чудовим транспортом і доповнить нашу компанію. Ох, що ж робити, – з напускним сумом промовила вона.

Закінчення її речення змусило чоловіка відволіктись від пошуку грошей і одразу ж перепитати:

–Тебе щось турбує?

Від цього Еллі засміялась, адже на таку реакцію вона і розраховувала.

–Ще один чоловік доєднався до нашої компанії. Остання надія на розбавлення нашої компанії ще одною представницею жіночої статі з тріском провалилась.

Дракон не очікував такого, тому не втримався і хмикнув. Він потріпав дівчину по маківці, від чого вона незадоволено замотала головою.

–Ей, ну досить! Чим більше ми часу тратимо тут, тим менша вірогідність, що вдасться знайти артефакт!

–Істинно говориш. Тримай, друже, радий був побачитись з тобою, – в руки мага потрапив доволі відчутний мішечок. – Надіюсь, ще якось трапиться випадок побувати тут.

Еллі помахала на прощання чоловіку і вони направились до виходу з ферми, де їх чекав незадоволений перевертень. Ларій вирішив поквитатись за зухвалу поведінку і, припустивши галопом крикнув: