Глава 13

Еллі сиділа за столом і з задоволенням потягувала ранішній трав’яний чай. Збір спеціально підібраний для того, щоб відігнати залишки сну: чебрець, листя смородини та кульковика, райдужник, та дрібка засушеного чаршу. Він надає напою особливий солодкуватий присмак. 

– І де ж тільки чарш відкопали? – з цікавістю запитала дівчина у Гобга. – Його ж у день з каганцем не відшукаєш!

Ларій вирішив ситно поснідати, тому замовив яєшню з м’ясом і нарізку свіжих овочів, поки дівчина з задоволенням уплітала млинці з джемом. 

– Ви гарно підмітили, в склад чаю справді входить ця рідкісна, але дуже корисна трава. У мене є хороший постачальник, який привозить висушені трав’яні збори. Я впевнений в їх якості. Так що залишається лише здогадуватись, де цей старенький маг знаходить трави. В мене навіть намагались вивідати, як можна з ним зв’язатись, але я тримаю таку інформацію під надзвичайно строгим секретом, – орк жартівливо приклав палець до губ. 

Від такої комічної картини Еллі ледве не подавилась чаєм. Дивно бачити орка милим і жартівливим. Його одразу уявляєш кровожерливим, ну, або хоча б суворими й злими. 

– До речі, – Ларій відклав вилку в уже пусту тарілку і вирішив зайнятись розвідкою. – Нам би купити коняк для подорожі. Від тебе колись неподалік була ферма старого Раунтія. Він ще живий? – з цікавістю запитав дракон.

– Та що його візьме? – жартівливо хмикнув власник таверни. – Ходить до мене майже кожен вечір на гном’ячий самогон. Думаю він знайде тобі жеребця по норовливіше. А як щодо вас, леді?
Дівчина зам’ялась. Її мама колись вчила їздити верхи, але це було надто давно. 

– Я маю невеликий досвід в сідлі, але думаю, що витримаю. 

– Слухай, а може ви візьмете одного кхарта? – запропонував орк, потираючи бороду. 

Еллі вперше чула таке слово, тому зацікавлено перепитала:

– Кхарт? А це ще хто? 

Ларій вирішив пояснити самостійно.

–Це спеціальна порода коней, яка розрахована на двох. Це може стати непоганим варіантом поїздки, я буду точно впевнений, що ти не звалишся і не скрутиш шию, - дракон усміхнувся, натякаючи на її низький рівень верхової їзди. 

Еллі би образилась, але це була чиста правда.

– Це чудова ідея, до того ж можна зекономити…

«Але якщо подумати, що мені прийдеться їхати всю дорогу, притулившись до нього… оо, це буде нелегко. Та це ж не надто критично… напевно, навіть приємно».

Дівчина витратила ще б купу часу на вагання і роздуми, якби Гобг не вирішив їх покинути. 

– Ну, добре, хай щастить, шукачі пригод. А я піду, зроблю позапланову ревізію кухні, – орк потис руку дракона на прощання і пішов по справах. 

Раптом до них підсили. Дівчина з подивом поглянула на вчорашнього перевертня, якому Ларій досить красномовно начистив пику. Як на диво, хлопець виглядав доволі «свіжо», тільки деякі подряпини червоніли на шкірі обличчя. Світле, майже біле волосся в неохайній зачісці придавало певного шарму чоловіку, а сірі, майже стальні очі з цікавістю оглядали обох. Він був нижче за дракона і мав не настільки потужну мускулатуру, але одежа давала знати про доволі хороший фізичний стан хлопця.

– Слухай, ти або тупий, або хворий, бо любиш біль. Вибирай, сам підеш, або допомогти? – погрозливо закочуючи рукава, Ларій припіднявся.

Еллі на хвилину залюбувалась своїм компаньйоном. Від рішучого вигляду чоловіка у дівчини перехоплювало дух. Міцні руки, які вчора вона сама ж лікувала, зараз готові були пуститись в бій.  

«Невже така проста дія визвала в мене таку реакцію?» – дівчина навіть обурилась реакції на злегка закочені рукава дракона. «Він же ж не роздягнувся, в кінці кінців!».

– Ей, чоловіче, спокійніше. Я з миром, - перевертень підняв руки і відсунувся від дівчини, щоб не спровокувати нову бійку. – Випадково почув вашу розмову, і все не знав як правильно запропонувати свою допомогу. Я зовсім випадково знаю, що можу бути вам корисний у пошуках Аршахаму, адже я мав стати тим, хто його викраде. 

– Що?! – вигукнули обоє хором. 

– Так, але все по-порядку. Якщо обіцяєте взяти мене з собою до храму. Кажуть там створили часову капсулу, і місце злочину зберіглось. Цікаво буде оглянути все. 

Ларій скептично оглянув незнайомця. Йому не подобалась поведінка цього зухвалого хлопчини. Та і взагалі виникали сумніви щодо мотивації, а особливо правдивості слів. 

«А раптом це якийсь шахрай? Може він хоче долучитись до пошуків артефакту щоб точно його знижчити? Хоча, нікому не відомо, чи він зберігся цілим».

– До тебе там працювали найкращі слідчі та найвідоміші маги. Думаєш знайдеш там щось нове, чого раніше не помітили? – з усмішкою промовив чоловік, з деякою зневагою дивлячись на хлопця.

– Не вірите мені? Дарма. Якщо ви вже так не довіряєте, можу відкрити вам частину спогадів. Так як вряд чи молода леді вирішиться на таке, пропоную вам.

Раптом хлопець вийняв кинджал та різонув себе по долоні, після чого передав зрою дракону. Ларій, не вагаючись, повторив дію і міцно потис руку, від чого очі обох рефлекторно закрились. 

Невідома Ларію таверна. Було досить темно, отже це не звичайний прохідний двір, а місце для обрани. Він стоїть напроти бармена, що з недовірою дивиться на нього.

– Ти хочеш взяти завдання по викрадення Аршахаму? Ти в курсі, що навіть Дарел відмовився від нього, а він зміг викрасти доньку альфи клану Тарелів. 

– Так, якби він в неї не закохався і не втік світ заочі разом з тою кралею, то може і далі б брав замовлення. Все зло від жінок…

Поруч почувся хриплий сміх. Він навіть не помітив, коли до них приєднався третій. Перевертень спробував просканувати ауру, або хоча б внюхати якийсь дивний запах, але нічого не вийшло.

«Та як це може бути?» – шоковано пронеслось в голові. 

– Ти занадто малий, вовчику, попустись. Я беру завдання, - перед барменом звалився невеличкий, але досить солідний по вазі мішечок з грошима. – Проганяй цього недомірка, і розказуй деталі.