Глава 12

–Можна? – почулось ввічливо з-за дверей.

–Так, заходь, – промовила Еллі, і дракон зайшов усередину.

Ларій обдивився кімнату дівчини. Він, на всяк випадок, просканував кімнату на наявність слідкуючих заклять або сторонніх артефактів. Посмішка дівчини зникла, а сама вона збентежено промовила:

–Щось не так з цією кімнатою?

«Невже не дивлячись на те, що вони з Гобгом друзі, Ларій залишається настільки обережним?».

Нарешті, закінчивши з оглядом чоловік зміг зрушитись з місця і присісти на ліжко біля Еллі. Матрац прогнувся від ваги і легенько рипнув.

–Все добре, ти у безпеці. Просто інколи «жартівники» люблять залишати прослуховуючі закляття, щоб потім знати, що робили наступні постояльці їх кімнати.

«Це ж треба мати таку наглість!» – обурилась про себе дівчина.

–Нічого собі, і таке буває? Ну, добре, щоб не затримувати тебе, приступим до процедури. Давай сюди руки, буду лікувати тебе, герою, – посміхнулась вона, з задоволенням торкаючись до рук чоловіка.

На ранах уже утворилась кірочка, отже потрібно бути максимально обережно. Дівчина відкрила баночку і потрохи почала наносити мазь на ушкодження. Руки дракона були досить масивні, порівняно з її власними. Дівчина вирішила обдивитись, чи немає інших уражень крім тих, що вона помітила. Через шкіру злегка проступали вени і сухожилля, що робило руки дракона ще більш мужніми. Еллі ніколи не помічала за собою такого захвату, при спостереженні за іншими чоловіками. Може це через те, що у перевертнів є свій особливий магнетизм?

Між ними повисла незручна тиша. Дракон уважно спостерігав, як дівчина обробляє, по суті, незначні подряпини. Його регенерація допомогла б вже завтра загоїти ці рани самостійно. Коли його виганяли з клану, то закували в кайданки и побили усі чоловіки сім’ї Катріс. Але він не шкодував. Це стерво причинило йому набагато більше болю. Не фізичного, а морального. Прийшлось прибитись до старої цілительки, яка змогла його вилікувати і поставити на ноги, за що він допоміг їй змінити хижину в лісі на будиночок недалеко від центру королівства Сайро і відкрити свою лавку. А тепер він сидить у кімнаті молодої дівчини, і вона з обережністю наносить мазь на рани. Це зовсім не обов’язково, і він міг відмовитись. Але як приємно, коли тобі приділяють увагу і турбуються. Тим більше, приємна і мила дівчина. Все таки його серце ще не зовсім покрилось кіркою льоду. Чи скоріше Еллі стала його власним криголамом?

–Ну ось, тут покінчили. Тепер, – дівчина несміливо підняла очі на обличчя чоловіка, який уважно спостерігав за кожним її рухом.

«Невже не довіряє? Чи просто цікаво?» – в голові дівчини чинився повний розбрат думок, але вона змогла взяти себе в руки і нарешті потягнулась до нижньої губи чоловіка. Вона обережно наклала шар лікувальної мазі, щоб не потривожити рану і легенько подула.

–Не пече? – погляд очі-в-очі, і Еллі на хвилину зависла.

Вона раніше ніколи не мала стосунків, і Дагіл слідкував за цим. Хоча дівчина достатньо знала з книг і розповідей подруг. Але зараз, спостерігаючи, як чарівний вогник, що освітлює кімнату, відбивається в очах дракона, вона відчувала себе дивно і неправильно. Їй хотілось обійняти його, відчути сталеві м’язи під своїми руками… Але ні. Якби вона була його Єдиною, це було б логічно. А так, як вони зовсім чужі люди, такий порив буде недоречний.

–Скажи, – Еллі відвела погляд, щоб привести думки в лад, – а цей шрам… у всіх перевертнів чудова регенерація, як ти його отримав? – трохи заплутано почала дівчина, намагаючись відволіктись і закрити баночку з маззю та сховати її.

–Це зробив батько тої дівчини, яку я вбив, – абсолютно без емоцій сказав Ларій. – Коли дракона виганяють з клану, його заковують в металічні кайдани, що блокують магію, і дозволяють побити його усім, кому колись цей дракон заподіяв зло, – дівчина охнула, а очиці зробились точно, як золота монета. – Дозволено бити тільки кулаками, ніякої магії і зброї. Але Чарлі знехтував цим і зміг нанести мені один удар по лиці, потім його скрутили і відтягли від мене. Він змочив лезо соком спеціальної отруйної рослини, яка блокує будь-яку регенерацію. Потім мене просто викинули в лісі поза межами клану. Останнє, що я пам’ятаю – це сльози на обличчі мами і стиснуті кулаки тата. Прокинувся у лісі, зовсім без сил. Там мене і знайшла відьма–цілителька, яка жила неподалік. Благо, вона мудра і досвідчена, тому змогла промити рану на обличчі спеціальним відваром. Та і взагалі відпоїла мене і відгодувала. Цей шрам – мій вічний супутник, який нагадує, що я зчинив.

Раптом, він відчув, як його шраму торкнулась тендітна ручка дівчини. Вона посміхнулась.

–Шрами – прикраса чоловіків. Головне, що тобі вдалось вижити після цих знущань. І взагалі, це просто жахливо, так поступати з вигнанцями, - дівчина піднялась з ліжка, щоб закинути сумку в тумбочку. – Дякую, що поділився зі мною частинкою свого минулого.

–Ти знаєш, – неохоче почав Ларій, але все ж продовжив, - це прозвучить безглуздо, але здається стало на крихту легше.

Еллі посміхнулась, присівши на своє ліжко з ногами. Її очі буквально світились радістю, що робило її ще більш милою.

-Кажуть, вилити душу потрібно навіть наймужнішим чоловікам. Я завжди готова вислухати тебе. Хоч цим я можу завдячити тобі за порятунок.

Чоловік уже зібрався йти, але, на останок, повернувся і промовив:

–Надобраніч. Завтра піднімемось рано, тому не зволікай і лягай спати.

Одним рухом руки він згасив «світлячка» і на кімнату опустилась пітьма. Тільки два місяці за вікном осяювали стіну напроти. Еллі залізла під ковдру, насолоджуючись ледве чутним запахом лаванди.

«Це ж треба догадатись додати ефірне масло при пранні» – ця думка останнє що промайнуло в голові дівчини перед сном.