Глава 11

Дівчина відійшла до барної стійки за якою стояв Гобг і з цікавістю спостерігав за картиною, що розвивалась біля одного зі столиків.

–З ним все буде добре? – з нотками занепокоєння промовила Еллі, не зводячи очей з дракона.

–Ти за кого: Ларія чи того задохлика? – з цікавістю запитав чоловік.

–Питаю чи вболіваю? – з легкою усмішкою задала питання у відповідь.

І ту почалось найцікавіше: Ларій не став чекати, і як тільки Еллі опинилась на безпечній відстані зарядив кулаком в щелепу, та з такою силою, що хлопчина аж відсахнувся, але на ногах встояв. Відійшовши від першого удару, перевертень поліз давати здачі.

–Впізнаю старого доброго Ларія. Так ти не відповіла, - нагадав власник таверни.

Дівчина з жахом дивилась, як, по суті, через неї, зараз б’ються два чоловіки.

–Я взагалі не хотіла б щоб вони бились. Але якщо вже пішла така п’янка, то я, звичайно, за Ларія. Немає ніякого сумніву, що він переможе.

«Ну от, я з кожним днем стаю все більш жорстока», – про себе незадоволено пробурчала дівчина.

А тим часом бійка розвернулась не на жарт. Двоє друзяк, які спробували влізти в гущу подій, вже лежали на підлозі у відключці. Ті, хто ще залишився в залі, з захватом улюлюкали, чекаючи розв’язки конфлікту. Момент – і Ларій з розбитою губою вгамселив хлопця головою об підлогу. На руках уже проступила драконяча луска, а зіниці перетворились на вертикальні.

–Раджу тобі на наступний раз уважніше ставитись до вибору супротивника.

Перевертень ледве дихав, з деяким страхом, та скоріше благоговінням дивився на дракона. Обидва ока підбиті, щелепа явно не на місті, все лице в саднах, а рукою тримається за живіт, куди явно поцілив міцний кулак чоловіка. Еллі підбігла до Ларія. В її очах змішались страх і захват.

–З ним… все буде добре? – запитала дівчина, переводячи очі з одного перевертня на іншого.

–На таких швидко заживає… як на собаці, – усміхнувся чоловік.

–Сам ти собака, а я вовк, – прокряхтів хлопець, все ще не знаходячи сил піднятись.

Еллі взяла чоловіка за руку і легко її погладила, надіючись заспокоїти. Вона побачила, як потрохи з шкіри зникає луска, а зіниця перетворився в звичайним. Від цього Ларій полегшено видихнув.

–Йдем до себе, досить на сьогодні пригод, – сказав він, не випускаючи теплу долоньку дівчини.

По тілі швидко розлилось дивне тепло, даруючи відчуття захищеності.  

«Він не залишив все як є, а навіть вліз в сутичку з тим хлопцем, захищаючи мою персону. Неймовірний чоловік».

–Браво, – орк хлопав величезними долонями, виказуючи свій захват. – Ти як завжди неперевершений. Недарма, я пророчив тобі велике майбутнє, якби ти вступив в Бійцівську лігу Еніларіону.

–Не бачу сенсу товкти комусь пику без причини. За мої тисячу, – чоловік з посмішкою подивився, як від подиву витягнулось лице дівчини, – з хвостиком, – вирішив не лякати Еллі чоловік, – я зміг заробити хороший статок, щоб забезпечити себе, та свою майбутн сім’ю.

Поки дівчина, ніби громом уражена, стояла і дивилась на нього, дракон швидко дістав кілька золотих і виклав на барну стійку.

–Дві одномісні кімнати, в обидві по гарячій бочці з водою, щоб скупатись. Поснідати завтра спустимось, так що не замовляю наперед.

Тільки коли чоловік забрав кристали–ключі і потягнув дівчину на другий поверх, вона нарешті прийшла в себе.

–Тобі більше тисячу років? Ти не подумай нічого, – поспішила виправити свою дивну поведінку. – Просто… ніколи б не сказала. І взагалі… дякую, що заступився.

Чоловік з посмішкою потріпав Еллі по голові.

–Все добре, йди до себе, твоя кімната поруч, – Ларій вручив дівчині артефакт.

Їй було незручно, що вона навіть не може якось віддячити дракону за її захист. Раптом, їй прийшла дуже хороша ідея.

–Перед сном заглянеш до мене, – чоловік з подивом повернувся, відволікаючись від відкритих дверей, – ннічого не подумай, в мене є хороша мазь для загоєння ран. І я нічого чути не хочу, хоч яка в тебе регенерація. До зустрічі.

Еллі, після сказаного швидко відкрила свою кімнату і юркнула туди, щоб приховати легкий рум'янець на щоках.

"Ніяких зайвих думок, Еллі!" – сама собі приказала дівчина.

Вона обдивилась навколо і була приємно здивована. Її вітчим, у свій час, багато подорожував по материку і після пропущених чарок любив розповідати веселі і не дуже історії. Так от, він розказував, що в деяких тавернах настільки жахливі умови, що вже краще переночувати в лісі. Але дітище Гобга перевершило її очікування: невелике просте, але міцне на вигляд односпальне ліжко, на якому лежала подушка і складена гіркою постільна білизна темно-синього кольору. Досить незвичайна, як для рядової таверни. З предметів інтер'єру також присутні були стіл з двома стільцями, простенька тумбочка для речей. Усі стіни чисті, а підлога радувала легким скрипом дерев’яних дошок. Ніби з повітря з’явився невеликий гном, вітаючись з Еллі.

–Доброго вечора, пані, буде вам зручно, якщо я зараз переміщу вам бочку з водою?

–Доброго. Так, звичайно, буду вдячна.

За секунду він клацнув пальцями і посеред кімнати з’явилась вище згадана бочка. Вода навіть трохи парувала. Гном вручив дівчині рушник, і маленьку скляну пляшечку з чимось рідким.

–А, – хотіла тільки почати питання дівчина, але її випередили.

–Це мильний настій, скло зачароване, не розіб’ється. Коли закінчите, постукайте по бочці три рази. Я з’явлюсь і заберу усе.

–Дуже дякую.

Секунда –  і гном зник. Еллі з задоволенням роздягнулась і занурилась у теплу воду.

–Як дообре. Потрібно насолодитись цим по-повній, хто зна, коли доведеться ще так розслабитись.

Думки роїлись в голові. Важко звикнутись з тим, що вона залишилась одна і знайти батька живим не вийде.

«Але невже знайти той артефакт стало такою важкою і небезпечною задачею? Може тоді і нам не варто починати? Але це єдиний шанс знайти хоч якусь інформацію про батька, та і артефакт… Аршахам, яка чарівна назва. Так, потрібно скоріше справитись з водними процедурами, сама ж попросила зайти Ларія пізніше».