Глава 10

***
Гучний свист публіки заставив дівчину усміхнутись і виконати останній уклін. В таверні, як завжди, багатолюдно. Cпритні офіціантки розносять їжу та напої, що своїми запахами спокушають навіть тих, хто прийшли сюди на ситий шлунок, суто щоб пропустити келих або полюбуватись на симпатичних дівчат.

-Знову твій дракон прийшов, - промовила одна з офіціанток, забираючи п’ять келихів з пивом. – Волів дочекатись кінця танцю і хоче, щоб тільки ти його обслуговувала. Тому попий води і бігом до нього. 

Темна ельфійка з доволі об’ємним бюстом, що здавався мінімум на розмір більше через затягнутий корсет, поспішила до столику з уже й так оп’янівшими магами. Аріс же впіймала на собі погляд дракона, кивнула йому, і побігла приводити себе у порядок. Умилась, зачесалась, випила кварту води і, підхопивши дощечку з меню, попрямувала до свого улюбленого клієнта. Він ніколи не був грубим з нею, вряди-годи навіть приносив квіти. Не робив брудних натяків або сумнівних компліментів – лише щирі слова, підкріплені, як вона думала, простою симпатію. Але насправді дракон ледве тримав себе у руках. Тепер він точно знав, ця дівчина – його Єдина. Від одного погляду серце завмирає, а тепла усмішка… о, хотілось вбити усіх, кому вона дозволяла бачити її. Особливо важко було, коли якийсь недомірок дозволяв собі хтиві масні погляди, або й навіть вислови. 

-Добрий вечір, рада вас знову бачити в «Вогняній конурі». Що бажаєте? – сказала дівчина вже давно відточену фразу, що говорила кожному новому гостю. 

От тільки правда була в тому, що Ларію вона була справді рада. 

-Твій виступ був неперевершений. Але важко певно робити майже по ночам? – почав чоловік, вирішивши нарешті дізнатись більше деталей про її життя. 

-А що ж мені ще робити? Умів брати – умій віддавати, - тяжко видихнула Аріс. 

-Невже ти заборгувала власнику таверни? – здивувався дракон, похлопавши по місцю біля себе. 

Взагалі, офіціанткам було заборонено сидіти за одним столом з гостем. Єдиним винятком з правил було власне бажання або наказ. Дівчина присіла, але потім раптом різко підвелась. 

-Ох, я ж навіть не прийняла ваше замовлення. То що ви будете? 

Чоловік зрозумів, що це шанс дати їй хороші чайові. 

-Мені чашку трав’яного чаю і дві порції завиванців з райтом. Кажуть, це ваш фірмовий десерт, а мені ще не довелось його скуштувати. 

Дівчина кивнула і побігла віддавати замовлення на кухню. Через лічені хвилини, їжа було на його столі. Тепла випічка навіть парувала, настільки була свіжою. Але не гастрономічне задоволення приваблювало дракона. 

-А тепер сідай і розповідай, що трапилось.

***

-Ларій, - дівчина легко торкнулась плеча дракона. – Про що задумався? Гобг відійшов, його покликали оформити замовлення. Я попросила у нього притримати для нас дві одномісні кімнати. 

Чоловік втомлено потер лице і оглянув таверну. Майже всі пішли або на вихід або по кімнатам. Вогонь в каміні ледве палахкотіа, від чого атмосфера стала більш інтимна і загадкова. 

«Треба заплатити за кімнати і відправитись спати», - дракон мимоволі перевів погляд на свою компаньйонку. «Та й Еллі от-от задрімає тут, нагріта вогнем». 

-Не зважай, в мене таке буває. 

Ларій піднявся і потягнувся. Незважаючи на не надто тісну одежу, було видно міцні м’язи рук, а зрадницька сорочка підстрибнула, виставляючи на показ міцні м’язи торсу. Еллі на секунду залюбувалась своїм супутником.

«Чорт, ще не вистачало у нього закохатись. Це не потрібно ні мені, ні йому», - запевнювала сама себе дівчина.

-Ідем. Замовим собі кімнату і бочку з гарячою водою. Вряд чи твоїм м’язи завтра подякують тобі за тривалу подорож.

Проходячи мимо одного із столиків, один п’яний самогубця вирішив познайомитись з Еллі ближче і сіпнув її.

-Аа! – все що змогла сказати дівчина, опинившись на колінах у доволі оп’янівшого перевертня.

-Лялечко, а ти нічого так, не хочеш відправитись зі мною у кімнату? – його шепіт на вухо заставив почервоніти.

Вперше чоловіки так відкрити і непристойно підбивають клинки до неї. Але не встигла вона вимовити й слово, як втрутився Ларій, допомагаючи піднятись і зайти за його спину.

-Хлопче, якщо тобі дорогі твої зуби, раджу обережніше вибирати собі нічних компаньйонок.

Карі очі, що потемніли від роздратування та драконяча луска, що проступила в окремих місцях на лиці та шиї змусила товаришів по чарці протверезіти від страху. От тільки у зухвальця це викликало лиш посмішку.

-О, чоловіче, то це твоя краля? Може домовимось? Карл вміє бути не тільки милим, крихітко, а ще й щедрим, - сказав він вже Еллі, вивалюючи на стіл мішечок з золотими.

Дівчина прикрила лице рукою.

«Він що, прийняв мене за дівчину, яку можна «зняти» на одну ніч? Який жах», - Еллі схопилась рукою за сорочку дракона, а в голос промовила:

-Ходімо Ларій, він занадто багато випив, от і верзе різні нісенітниці.

-Що, боїшся, що твій кавалер не зможе постояти за тебе? – продовжував провокувати самогубець.

-Еллі, іди до Гобга, а нам з цим молодим чоловіком потрібно потеревенити, - хижа посмішка обіцяла самовпевненому хлопчиську славного прочухана.