Глава 4

Портал викинув їх у лісі. Від камінця, який потрапив під ногу, Ларій впав на землю, продовжуючи притримувати дівчину. Вона від різкого падіння навіть розплющила очі. 

–Ух, посадка звичайно, не з найм’ягших. Але за те нас точно не відслідкують. Давненько я такі портали не будував, але все пройшло нормально… ти як? – запитав чоловік, уже намагаючись піднятись, але раптом відчув я тіло дівчини здригається від… плачу? 

–Ей, ти чого? – Ларій розгубився, завмерши. 

«Ніколи не любив жіночих сліз» – скривився дракон.

– Він… він хотів бити мене батогом. А Дагілу ця сволота просто заткнула рота грошима! Як він міг, – сльози так і продовжили текли.

Дівчина розуміла, що ця істерика скоріше не через підслухану розмову, а від нервового стану за останні кілька днів.

– Ну, але ж цього не трапилось, тепер ти в безпеці і ніхто не примусить робити те, що тобі не до вподоби, – почав заспокоювати її чоловік, легко погладжуючи по спині. 

За кілька хвилин сльози висохли, і Еллі вдалось заспокоїтись.

– Ой, – дівчина підхопилась на ноги, дозволяючи піднятись і дракону, – вибачте, я дозволила собі зайвого. 

–Та, пусте, – дракон махнув рукою, обтрушуючись. 

Довелось одразу робити місце для ночівлі, так як на дворі все ще була ніч.

– Раз набилась до мене компаньйонкою, збирай м’ягкі гілки та листя, щоб влаштувати нам спальні місця. А я поки розпалю вогонь. 

Еллі кивнула, почавши слухняно виконувати поставлене завдання. Вони розійшлись по різні сторони і поки Ларій збирав грубі гілки для вогнища, дівчина швиденько натягала листя, вистилаючи ним частину трави. Вона з дитячою цікавістю і захватом спостерігала, як дракон накреслив охоронний конур навколо них, а потім розпалив вогонь, що з жадністю пожирав сухе дерево. 

– Крутоо, а я поки так не вмію.

Дівчина простягнула перед собою руку і на її долоньці повільно почав з'являтись вогник. Спочатку він утворився у формі кулі, а потім обережно перетворився у міні копію вогнища, виростаючи язиками полум’я. 

– Ти володієш вогнем? – дракон був здивований, адже серед магів людей ця стихія майже не з’являється. 

"Для початку потрібно дізнатись детальніше про її минуле. Не від хорошого життя дівчина вирішила покинути рідний дім".

– Давай ми нарешті з тобою нормально познайомимось, адже я навіть не знаю твого імені.

Дівчина чуть не ляснула себе по лобі. І справді, вона навіть не представилась своєму рятівнику.

– Ой, і справді. Ну що ж, мене звати Еллі, мені двадцять п’ять років, - дізнавшись вік своєї компаньйонки, дракон подивися на неї з деяким розчуленням. 

«Порівняно зі мною вона зовсім дитя» – хмикнув про себе чоловік, продовжуючи слухати розповідь дівчини.

–Моя мама – маг повітря, а тата я і не знаю. Скільки б не просила, вона ніколи не розповідала про нього. Після того як, мама вдруге одружилась з Дагілом, стала потрохи чахнути. Я навіть знайому цілительку запрошувала, вона сказала, що ще ніколи не зустрічала такого. Мама марніла, слабла, поки одного разу я зранку не знайшла її бездиханне тіло. 

Еллі прийшлось призупинити розповідь, щоб взяти себе в руки. 

–Після їй смерті почалось чисте пекло. Вітчим не пив, таке відчуття, що навіть не журився по мамі. Одразу спихнув всю домашню роботу на мене, а коли я сказала, що хочу спробувати поступити в Академію магії, розсміявся і заборонив навіть думати про таке. Майже кожен день він лаяв мене, придирався до дрібниць. А згодом взагалі поставив перед фактом, що видасть заміж. На мої заперечення сказав, що це діло вирішене і обговорюватись не буде. Я намагалась втікти. Переховувалась у подруги, але він швидко мене знайшов і буквально за волосся відтягнув додому. Тоді Дагіл вперше вдарив мене, – дівчина схопилась за щоку, де ніби досі палав ляпас. – Сказав, що ще одна така витівка – і він не буде церемонитись і здасть мене в бордель. Якби не ви, – вдячний погляд дівчини піднявся на дракона, – я б опинилась в ще більшому пеклі, чим жила до сьогодні.