Глава 4 (29)

- Слухай, ти звідки? – дівчина, із якою ми разом здавали документи, виявилася напрочуд комунікабельною. Тепер, ледве мене забачивши, вона біжить і махає мені рукою.

- Із села. А ти?

- Я теж.

- На яку спеціальність вступила?

- Початкова освіта й психологія.

- Уяви, я теж! Хоча хотіла на філологію.

- Я буду жити в гуртожитку, ось, отримала ключі, завтра почну ремонт.

- Блін, який номер кімнати? Невже 38?

- Так!..

- То ми ще й житимемо разом! Мене звуть Соломія, Соля.

- Мілана.

- Та я відразу запам’ятала твоє ім’я, воно незвичне.

- Твоє теж дуже гарне. І теж оригінальне.

- Та яке там! Мою прабабу звали Соломія.

- Так отож.

Наша із Солею кімната виглядає маленькою, але – на двох, це радує найбільше.

- Ти уяви, що в інших кімнатах живуть кагалом, - радіє Соля,  обриваючи старі шпалери: ми склалися на ремонт. – По четверо і навіть по вісім.

- Не уявляю, - яким полегшенням є відразу ж отримати подругу в незнайомому місті, ще й жити із нею удвох в кімнаті. Мені це здається дивом, відплатою за всі мої страждання удома. І разом із тим, нема-нема, та й закрадається сумнів – а що як і вона рано чи пізно мене зрадить. Як Крістіна. Яка так і не поїхала до міста, натомість влаштувалася прибиральницею до школи.

- Ти бачила? На першому поверсі живуть хлопці.

- То й що?

- Як це що? Будемо ходити на здибанки.

- Гадаєш, нам буде до того?

- А до чого ж іще? Студентські роки – найкращі, як каже моя мама, потім такого безтурботного життя уже не буде ніколи.

- Безтурботне життя…

 Перший семестр я вчуся, мов навіжена – конче хотілося мати стипендію. Проте отримую кілька низьких балів і здуваюся.

- Мабуть, пустилася берега? Гуляла? – накидається вдома мама, щойно я повідомляю, що тепер мені потрібно більше грошей на прожиття.

- Я не знаю, чому так вийшло, я дуже старалася…

- Дивись, не настарайся байстрюка, - мати перехрещується до ікон, - прости мене, господи. Не дай боже, ще привезеш у пелені…

- Мамо, не починай, - і хоча на той час я ще не мала жодних стосунків з хлопцями, іронізую: - Я знаю, що таке презерватив.

- Що?.. Не отримаєш від нас ніяких грошей! Не хотіла вчитися, то шукай підробітків. Це столиця, вакансій повно, аби тільки хотіла. А працюючи, викинеш дурість із голови, не буде часу на гульки, аби доповзла до ліжка.

- Добре.

)

Соля навчається на контракті, на стипендію не розраховувала, тому від самого початку підробляє прибиральницею в квартирах.

- Ти могла б спробувати няньчити дітей, - якось показує мені оголошення на сайті. – Там є погодинні вакансії. Ти гарно підходиш на роль няні.

- А яка оплата?

Це справді чудовий вихід, і вже за тиждень я тиснула дзвінок на дверях своїх майбутніх роботодавців.