РОЗДІЛ 10. Як не здохнути на фінішній прямій, коли ти — лютий термінатор

Як не здохнути на фінішній прямій, коли ти — 
лютий термінатор

Ну що, прибульці, ми так гарно висміяли лінивих дуп, які  місяцями чекають Музу під пледом, що ледь не забули про  іншу крайність. Про тих самих унікальних кадрів, у яких замість мозку вбудовано ядерний реактор на дизельному паливі, а гальмівна система відсутня ще з заводу. Про тих,  хто фігачить, поки очі не вилізуть на лоб, а пальці не  звітряться до кісток. 
І давайте пальцями тикати не будемо, хоча автор цього посібника зараз єхидно посміхається в дзеркало. 
Коли такий термінатор входить у кураж, зупинити його не  може ні атомна війна, ні крики голодної родини, ні власне  тіло, яке вже третю добу благає хоча б про склянку води й  дві години анабіозу. 

1. Синдром «Ще один рядочок — і на цвинтар» 
Звичайний землянин, коли втомлюється, вимикає  
комп'ютер і йде дивитися сни. Творчий псих у стані  
азартну працює на чистій впертості й адреналіні. На  
годиннику п’ята ранку. Очі вже червоні, як марсіанський  закат, ліва рука смикається, а комп'ютер у голові видає критичну помилку.

Нормальна людина лягла б спати. Але ні! Наш термінатор  бачить, що книга майже дописана, або трек за ніч майже  зведений. «Та зараз, ще п’ять хвилин! Тільки оцю  метафору докручу, тільки оцей  потужний саб-бас вирівняю, щоб аж  паркан у сусідів падав — і все, точно  спати!». Через дві години ти прокидаєшся  обличчям на клавіатурі, де в документі  Ворда надруковано триста сторінок  літери «іііііііі». Здоров’я — не  рукопис, його на коліні не допишеш,  але кого це хвилює, коли ракета летить на швидкості  
світла? 

2. Космічний трудоголізм як спосіб самогубства 
Фігачити без зупину — це, звісно, виглядає дуже героїчно  й романтично. Можна потім гордо розказувати в інтерв'ю,  як ти написала чотири книги за пів року, а зверху ще й  п’яту вперто бахнула, бо «не злякалася і спромоглася». 
Це круто, це елітно, це викликає заздрість у колег по  
тераріуму. 
Але давайте подивимося на зворотний бік цього  
міжгалактичного подвигу. Коли ти витискаєш із власного  тіла всі соки, воно врешті-решт влаштовує тобі жорсткий  саботаж.

В один прекрасний день ти просто не можеш підняти  
голову з подушки. Твій голос звучить як хрип старого  
мопеда, а замість геніальних віршів у голові крутиться  
лише одна думка: «Будь ласка, пристреліть мене хто- 
небудь».  
Тоді ти опиняєшся в кайданах довгої примусової перерви, і  весь твій супер-проект «Zhaga Music» стає на паузу, бо  капітан корабля зліг із перегрівом плати. 

3. Техніка безпеки 

Усім лютим трудоголікам, які впізнали себе в цьому описі,  присвячується головне і заключне правило нашої космічної  інструкції: Відпочинок — це теж робота! 
Якщо твій космічний корабель постійно летить на  
максималках, його двигун просто розплавиться у  
відкритому космосі. Щоб писати живі книги й створювати  качові треки, твоєму мозку потрібні нові враження, свіже  повітря і, банально, сон. 
Неможливо діставати шедеври з пустої голови. Якщо ти не  заллєш у бак нових емоцій, твоя ракета почне спалювати  власну обшивку. 
Тому, коли відчуваєш, що очі вже вилізають, а мізки  
пахнуть горілою проводкою — вмикай режим примусового  пофігізму. Закривай ноутбук. Вимикай навушники. Іди в  сад подивися, як там ростуть дерева, пообнімайся з  дитиною, посидь у тиші й просто поплюй у стелю.

Світ не перевернеться, якщо ти зникнеш на один день. 
Твої фанати почекають, критики почекають тим паче  
(довше захлинатимуться своєю ж отрутою).