Розділ 5. Токсичні пасажири та як їх ігнорувати

Токсичні пасажири та як їх ігнорувати 

Творчі люди — це окремий вид інопланетян. Вони вічно виловлюють якісь дивні сигнали з космосу, бачать сенси  там, де нормальна людина бачить просто стіну, і примудряються створювати щось із нічого. Але у цієї  
суперсили є паршивий побічний ефект: вони  
катастрофічно чутливі до чужого гавкання.

Варто митцю висунути носа зі своєї мушлі й показати  
світові нову ідею, як тут же збігаються місцеві експерти з  диванного виживання. 
Головна помилка творців у цей момент — вони починають  страждати, пити валеріанку і думати, що з ними щось не  так. Хоча в реальності все набагато простіше, і цей закон  всесвіту варто закарбувати собі на підкірці: 
Жодна успішна людина, яка реально чогось досягла, не стане витрачати свій час, щоб поливати вас брудом. Ті, хто нагорі, занадто зайняті розгрібанням власних завалів і  підкоренням нових вершин. 
Мистецтвом критики професійно володіють лише ті, чиє  головне життєве досягнення — це успішний похід в туалет  без телефону. 
Увесь цей токсичний бруд і засудження — просто  
передсмертні судоми їхніх власних амбіцій, які згнили ще в  зародку. Вони щиро ненавидять будь-кого, хто наважився  підняти голову вище болотного рівня, бо на фоні чужого  польоту їхнє власне повзання виглядає надто жалюгідно. 
Тому найкраща інструкція для митців у таких випадках — увімкнути здоровий пох*їзм. Не треба нікому нічого  
доводити й тим паче намагатися сподобатися кожному стовпу. Коли чергова нікчема намагається плюнути у ваш  бік, пам'ятайте: до орбіти плювок усе одно не долетить, а  от плювальник точно захлинеться власною слиною.  
Зачиняйте шлюзи й летіть далі.