Розділ 2. Чому паливо так часто буває токсичним

Чому паливо так часто буває токсичним 

У земних новинах та біографіях відомих прибульців  
постійно крутиться одна й та сама думка: мовляв, творчі  люди або вічно хворобливі, або сидять на якихось  речовинах, або взагалі дружать із білочкою міцніше, ніж із  сусідами. Земляни дивляться на це, зітхають і кажуть: «Ну,  це ж богема, у них свій вайб». 
Але якщо розібратися по-людськи, без рожевих соплів та  моралізаторства, то ніякої романтики тут немає. Є чиста  фізика і суворі закони міжгалактичних перельотів. 
Давайте зазирнемо в медичну карту нашого  
інопланетянина і зрозуміємо, чому їхні системи так часто  виходять із ладу. 

1. Перегрів реактора 
Творчий процес — це ж не просто «сиджу собі, надихаюся,  п'ю лате». Це підключення до високовольтної лінії передач.  
Коли митець ловить ідею і починає її виливати на папір,  полотно чи в мікрофон, через його нервову систему проходить такий розряд струму, на який людське тіло  біологічно не розраховане. 
Звичайний землянин витрачає енергію дозовано.  
Інопланетянин під час творчого запою спалює тримісячний  запас калорій і нейромедіаторів за одну ніч. Звісно, після  такого старту реактор глухне.  
Організм каже: «Чувак, ти вижав із мене весь дофамін і серотонін, я пустий». Як результат — хронічна втома,  
раптові застуди з нічого, безсоння і психосоматика такого  рівня, що лікарі в поліклініці просто хрестяться, коли  бачать їхню картку. Здоров’я — не гумове. 

2. Дофамінова пастка і допінг 
Тепер про залежності — від банальної кави літрами до  
речей значно важчих і незаконніших. Чому митці так легко  влітають у ці капкани? 
Все просто: коли ти повертаєшся з далекого космосу, де  створював світи й відчував себе богом, реальність  
зустрічає тебе сірим дощем, немитим посудом і квитанцією  за комуналку.  
Стається стрімке падіння з орбіти прямо об асфальт. Рівень  гормонів радості падає нижче плінтуса. І тут мозок, який  ще годину тому керував галактиками, починає панікувати:  
«Мені терміново потрібне паливо! Мені треба повернути  те відчуття польоту!»

Замість того, щоб чекати, поки нервова система  
відновлюється сама (а це довго і нудно), творець шукає  швидкий тумблер.  
Алкоголь, речовини чи навіть шалений трудоголізм — це  спроба штучно підкрутити частоти свого приймача, щоб  або заглушити біль від зіткнення з реальністю, або знову  витягнути силоміць ту саму капризну Музу за шкірку. Але  система хитра: купуючи квиток у космос через хімію, ти  береш кредит під дикі відсотки у власного тіла. І віддавати  доводиться залишками здоров’я. 

3. Мистецтво як терапія, щоб не збожеволіти 
Багато хто думає, що творчі  люди починають пити чи  
хворіти, тому що стали  відомими й розбалуваними.  
Все з точністю до навпаки.  Найчастіше вони взагалі  
приходять у творчість тому,  що НАРОДИЛИСЯ з багом у системі. Для багатьох інопланетян їхні книги, пісні чи картини — це єдиний доступний спосіб не з'їхати з глузду від того, як  сильно і боляче вони відчувають цей світ.  
Творчість — це їхній персональний апарат ШВЛ. Вони  
виливають свій внутрішній хаос, свої страхи й депресії в  мистецтво, щоб звільнити хоч трохи місця в голові для  нормального життя.

Як то кажуть, якби вони не писали вірші чи не  
викручували баси на повну, вони б просто розбирали й 
збирали мікрохвильовку о четвертій ранку, плачучи в  
процесі. 

Короткий висновок: Хвороби та залежності творців — це  аж ніяка не елітна фішка і не ознака геніальності. Це  просто плата за занадто потужний двигун у крихкому  корпусі. І головне завдання будь-якого прибульця, який  хоче долетіти до своєї мети живим — навчитися вчасно  міняти мастило, чистити фільтри й не заливати в бак  сумнівне сурогатне паливо, навіть якщо здається, що на  ньому ракета летить швидше.