РОЗДІЛ №2
Ми ішли в університет і я захотіла кофе зайшла в ближайшу кав‘ярну. Я взяла кофе з молоком . Вийшла глянула на годинник була 10 година ранку, пара начинається в 10.30.
Оні! в перший день і запізнитися. Я бистро вибігла з кав‘ярні і побігла . Вийшла з кав‘ярні…
і тут...
якийсь йолуп!!!!!
Врізався в мене і вилив кофе на мене …
-Ти, що зробив!? Я запізнюся в університет!
-Сама винна куди ти прешся?! І воопще в мене футболка фірмова ! ти її будеш стірати?
-Щас осьо!!! Хай твоя мамочка її стірає!
-Нє ту ж ! Ти будеш стірати!!!Будеш знати як врізатися в таких як я !!! – зовнішність була в нього як в нормальної білої людини . Возомнив тут з себе!
-Не собираюся! - я розвирнулася і пішла .
Трішки про нього: темне волосся, темно-карі очі, накаченний ніби якийсь бройлер через чур, сірі спортівки , чорна футболка.
Я поспішила до знайомої яка живе через дорогу від університета . Забігла в підїзд і зателафонувала їй .
-Ало, Настя можна дасиш мені футболку, але в тебе немає вибора бо я вже піднімаюся на ліфті. Відкиєш мені через минуту.
- Ну ти як завжи… Давай відкриваю.
Я вже зашла.
- Ну а шо опять я він сам виненн!
-А ну з цього місця поподробніше)…
Я розповіла все в деталях.
- Оце він наглий, до тебе так говорити це те саме, що з смертю гратися…
- Тож да, я сама була в шоці. Ну шо жити просто надоїло)😂
- Ти ж дай йому хоча б пару днів ше пожити)😂
- Попробую…
-Давай збиратися залишилося десять хвилин до початку. А то запізнимося.
- Окей.
Ми прийшли дуже швидко адже нам перейти через дорогу і ми вже в універі. Зайшовши ми в першу чергу пішли до стенда з розкладом пар.
В нас перша пара була парна хореографія з 4 курсом. Ми прийшли трішки запізнившися. Добре, що викладачки не було, а то влитіло б нам по саме ніхочу.
Ні я не боюся викладачів , але проблем я також не хочу.
Так як мені тут вчитися ще 3 роки не менше.