Розділ 15

Назад їдемо тільки удвох. З динаміків лунає якась незнайома мені пісня, але я навіть не намагаюсь вслухатися у слова. Хочу якнайшвидше опинитись у кімнаті та забути цей вечір як страшний сон. Шкода лише, що буде це не так просто, адже Герман живе зі мною в одній кімнаті. 

– Якщо хочеш, я залишусь з тобою, – говорить Маркус, коли заходимо в кімнату. 

– Дякую, але не варто. Ти й так добряче допоміг мені сьогодні, – кажу щиро і, не втримавшись, обіймаю чоловіка.

– Усе буде добре, Міланочко. Ти, головне, не здавайся – і Герман сам до тебе прибіжить, – впевнено заявляє. 

Я не налаштована так оптимістично, як він, але все ж слова чоловіка допомагають мені зібратися. 

Повернувшись у кімнату, переодягаюсь у шорти та футболку, в яких буду спати. Одну подушку кидаю на підлогу і знаходжу в шафі ще одну ковдру. Ну, все! Ще одне ліжко готове! Я не дозволю Герману спати поруч зі мною, особливо після того, що сьогодні сталося. 

Вмикаю нічник і зручніше вмощуюсь під ковдрою. Не встигаю подумати над тим, де зараз Герман, як двері у кімнату відчиняються, і я чую його голос:

– А це ще що таке?! 

Мабуть, він побачив своє нове місце для сну. Вдаю, що міцно сплю, тому що розмовляти з ним не хочу. Чую шарудіння одягу, а тоді ліжко поруч зі мною прогинається під вагою його тіла.

– Вали звідси! – повертаюсь до нього обличчям і випалюю сердито.

– Я знав, що ти не спиш, – Герман зовсім близько. Лежить і задоволено усміхається. 

– Твоє місце на підлозі! Вали туди! – випалюю йому в обличчя.

– І не подумаю! Ліжко величезне. Ми обоє тут помістимось! – заявляє, а мене так злить вся ця ситуація, що, не вигадавши нічого кращого, починаю виштовхувати його з ліжка. 

Оскільки Герман лежить на краю і точно не очікує від мене такого, то просто падає на підлогу з таким звуком, наче це гепнувся бегемот. На кілька секунд настає німа сцена. Герман в одних трусах потирає свій зад, а я прикриваю рота рукою, щоб не реготати дуже голосно. 

– Смішно тобі? – шипить сердито і доволі бадьоро підстрибує на ноги. Уявлення не маю, що він зібрався робити, але, коли Герман хапає мене в оберемок разом з ковдрою, починаю бити його кулаками, куди дістаю. 

Він кидає мене на підлогу, на моє ж імпровізоване ліжко, а сам навалюється зверху. Завмираю, як вкопана, коли відчуваю аромат його парфумів, перемішаний з алкоголем. Його очі навпроти моїх, і в пам'яті одразу ж спливає картинка, як вони з Дарою мало не цілуються. 

– Злізь з мене! – сичу йому в обличчя. 

– Як скажеш! – Герман встає, і я можу бачити його тіло у всій красі. Одразу відвертаюсь і вже за кілька секунд чую, як він вмощується на ліжко. Здається, спати на підлозі доведеться мені… Ну що ж, нехай буде так, але лежати поруч з ним я не буду. 

Не знаю, скільки минає часу, мабуть, небагато, але заснути у мене не виходить. Взагалі не розумію, як можна спати на підлозі й нормально почуватись. Зате Герману нормально на м'якому ліжку. Спить собі без задніх ніг і зовсім не думає про те, що мені дискомфортно. 

– Може, досить дутись? Лягай поруч! – несподівано шепоче. Я-то думала, що він спить, але ні… 

– І не подумаю! – ціджу. 

– Ти образилася через Дару? Так ми просто друзі, – продовжує мене дратувати. Здається, Герман взагалі не розуміє, чого я від нього хочу. 

– Ти можеш просто замовкнути? – бурчу. – Не заважай мені спати! 

Герман замовкає, і я сподіваюся, що він таки засне. Та коли він підводиться на ноги, розумію: це ще не кінець. 

– Що ти… – випалюю, коли він піднімає мене на руки разом із ковдрою. Цього разу не б'ю його, але лише тому, що нічого не розумію. 

– Думала, я дозволю тобі спати на підлозі? – шепоче біля самого вуха, а тоді опускає на ліжко і не дає можливості втекти. Закидає на мене одну ногу, а рукою огортає талію. І це при тому, що я загорнута в ковдру, наче в кокон. – Не рипайся. Я хочу спати!

І все! Він просто засинає, тримаючи мене у заручниках! Не можу поворушитися і не знаю, як вибратись з дуже тісних обіймів Германа, тому просто здаюсь. Напруга спадає, і я також засинаю.

А от пробудження моє дуже… гаряче…

Не можу поворухнутись, тіло затерпло, ще й під ковдрою я наче у сауні. Герман продовжує стискати мене в обіймах і при цьому спокійнісінько собі спить. Розглядаю обличчя чоловіка і ледве стримуюсь, щоб не торкнутись його подушечками пальців.

Герман починає ворушитися і нарешті перевертається на інший бік. У мене є можливість втекти, і я роблю це. Спочатку в душ, щоб змити з себе все, що прилипло під час сну, а тоді на кухню по каву. 

Трохи дивуюсь, коли бачу на кухні Альберта з Аскольдом. Ці двоє сидять за столом і, здається, чекають саме на мене.

– Доброго ранку! – вітаюсь і йду до кавоварки. Дідусі не зводять з мене поглядів, і я одразу здогадуюсь, чого вони хочуть. – Зробити вам кави?

– Так! – одночасно вигукують, а я усміхаюсь. 

– Ми не наважилися вас будити, тому довелося чекати, – говорить Альберт. – Моя кімната відразу під вашою з Германом, і вночі ми з нареченою чули дещо…