Розділ 14

Щоб підняти собі настрій і трохи позлити цю Дару, вирішую одягнути найкоротшу свою сукню. Вона ще й обтискає мене як друга шкіра і заледве прикриває зад. Не люблю такий одяг, але сьогодні готова трохи мучитись. Усе заради справи! 

Волосся вирівнюю і роблю вечірній макіяж. Туфлі на підборах завершують образ, і маю визнати, що мені все подобається. Тепер цікаво, як відреагує Герман.

Чекаю на його повернення з душу, але зовсім не очікую, що він заявиться в одному рушнику на стегнах. Герман завмирає, коли бачить мене, а я розгублено витріщаюсь на його голий торс.

– Ти не міг у ванній кімнаті одягнутися? – питаю збентежено і відвертаюсь. Складаю руки на грудях і чекаю, коли Волошин натягне штани. 

– І відмовити собі в задоволенні побачити твої червоні щоки? – весело питає у мене за спиною. – Що це за сукня? Нічого більш закритого в тебе немає? 

– Нормальна сукня! – бурчу. – Одягайся. Я внизу тебе почекаю. 

Не чекаю, що відповість Герман, і швидко залишаю кімнату. Спускаюсь сходами вниз і зовсім не очікую, що зустріну там Евана. Він, до речі, також встиг переодягнутися. Шорти змінилися світлими джинсами, а майка – блакитною футболкою.

– Ого! Ти просто вау! – не скупиться на компліменти чоловік.

– Дякую, – усміхаюсь. Хочу сказати, що він також нічого, але згадую, що у мене, взагалі-то, хлопець є. 

– І давно ви з Германом разом? Дуже дивно бачити його у стосунках, – цікавиться Еван, а я тільки хмикаю. Здається, це питання хвилює абсолютно усіх. 

– Не дуже, – відповідаю. – Як бачиш, кохання змінює людей.

– Це точно! – чую серйозний голос самого Германа за спиною, і вже за мить його рука огортає мою талію. – Повністю підтримую тебе, кохана!

Ого! Що це за тон такий? Герман не задоволений, що поруч зі мною інший чоловік? Здається, не лише мене дратує Дара – Волошин те ж саме відчуває і до її брата.

Мій настрій знову підстрибує вгору, але тільки до того моменту, коли у вітальні з'являється Дара. От вона реально наче на війну зібралася: короткі  джинсові шорти та майка, що заледве приховує її розкішний бюст. Боюсь, що в якийсь момент її груди просто виваляться на свободу.

– Готові їхати? – питає і стріляє в мене переможним поглядом. 

– Готові, – відповідає Герман і бере мене за руку. Тільки зараз відмічаю, що він одягнув блакитні джинси та білу футболку. Цей одяг робить його значно молодшим і простішим наче.

Мені однозначно подобається.

З нами їде ще й Маркус. Саме він сідає за кермо одного з позашляховиків, а поруч з ним Еван. Герман посередині на задньому сидінні, а ми з Дарою по обидва боки від нього. Дівчина всю дорогу треться об його руку своїм бюстом, а я не можу зрозуміти, чому ми так довго їдемо!

Клуб виявляється просто велетенським за розмірами. Коли проходимо всередину, сама міцніше перехоплюю руку Германа. 

– Що таке? – питає зацікавлено. 

– Боюсь загубитись, – відповідаю.

– Не варто. Я цього не допущу, – усміхається, і ми йдемо до столика, який вже має на нас чекати. 

Голосна музика трохи дратує, тому що подібні місця я не дуже люблю. А ще мене дратує Дара, яка не втрачає нагоди побути поруч з Германом. 

Коли сідаємо на м'які дивани, Герман одразу ж кладе свою руку мені на плечі та цілує в щоку. Знаю, що це частина гри, але чомусь мені хочеться усміхнутися, що я і роблю.

– Бачу, тобі краще, – кричить мені на вухо, тому що музика не дає говорити нормально.

– Значно, – відповідаю. 

– Давайте пити! – кричить Дара, і Маркус наливає усім щось алкогольне у келихи. 

Пити я не вмію і не люблю, але сьогодні вирішую трохи розслабитись. Все-таки після такого насиченого дня це не завадить. 

Роблю кілька ковтків пекучого напою – і починаю кашляти. Герман одразу ж подає мені склянку з соком, і я п'ю його великими ковтками. 

– Якщо не вмієш пити – не варто налягати на алкоголь, – заявляє, попиваючи свій напій маленькими ковтками. – Щось не хочеться нести твоє п'яне тіло на другий поверх у кімнату.  

Як же мені кортить показати Герману язика, що я і роблю. Він усміхається, а я допиваю все, що залишилося в келиху. 

Знаю, що дарма, але як же мене дратує цей Волошин! Хочу довести йому, що варта чогось, і зовсім не думаю, що це може бути чергова моя помилка.

– Міланочко, потанцюємо? – питає Маркус після другого келиха спиртного.

– З радістю! – заявляю і забираю з себе руку Германа. 

Обтягую сукню, яка піднялася при сидінні, і йду за Маркусом на танцмайданчик. Чесно кажучи, не люблю цю клубну музику і взагалі не знаю, як під неї можна танцювати, але сьогодні мені підходить усе. 

Маркус тягне мене практично на середину зали, і ми починаємо танцювати. Мені подобається його компанія. Він такий хороший і постійно усміхається мені. 

– На тебе всі витріщаються! – кричить мені у вухо, коли музика в черговий раз змінюється. 

Після його слів одразу ж шукаю поглядом Германа, і стає так неприємно, коли бачу, як Дара практично повисла на ньому і розповідає щось. Здається, вона зовсім страх втратила, якщо отак привселюдно до мого хлопця чіпляється! І байдуже, що насправді він зовсім не мій!