8

Як тільки но я переступаю поріг ательє вже ближче обіду, мої помічниці одразу ж засипають мене останніми новинами.

Зранку прибув посланець від Емілії і передав запрошення на їхні з герцогом заручини. Весь аристократичний світ ніби подурів від цієї новини і всі дами, які замовляли в мене сукні хочуть сьогодні ж їх забрати, а також розкупили майже всі готові сукні, які у нас були і дівчата підшивають їх по вимірах замовниць.

В майстерні балаган, всі метушаться і це змушує мене забути ранкові пригоди і хутко братись до роботи. Спочатку я й сама допомагаю дівчатам підшивати сукні, віддаю їх вибагливим покупчиням, вкотре вислуховуючи плітки про «вертихвістку, котра посміла одурманити їхнього бідного герцога де Вальє», також всі схвильовані зустріччю з королем, адже той дружить з герцогом і цілком можливо буде присутній сьогодні.

Вже ближче до вечора, коли весь вищий світ вирушує до маєтку герцога, де відбудеться банкет,  я знаходжу трохи часу для себе. Приймаю швидкий душ, адже часу залишається обмаль, а Емілія буде на мене чекати. Незважаючи на моє негативне враження про її нареченого, для Емілії я хочу щастя, і пропустити чи спізнитись в такий важливий для подруги день я не маю права.

Звісно ж сумні думки про цей ранок весь час крутяться в моїй голові, але я не даю собі волі поринути в них. Цікаво як там Нір? Напевне бідного вже замучив свербіж. Так йому і треба. Сподіваюсь, маг вміє зберігати таємниці і вже завтра коли сам прийде просити зняти з нього прокльон, розпитаю все що мене цікавить і попрошу про клятву зберегти мою таємницю, а то в моєму арсеналі ще багато різних проклять і не таких безобідних.

На сьогоднішній бал я вибрала кремову довгу сукню з мережевими рукавами, котру зшила сама. Волосся залишаю розпущеним, тільки трішки закручую його при кінцівках в грубі локони. Вдягаю своє єдине дороге кольє з сапфіром, що залишилось мені на згадку про батьків.

По дорозі до маєтку герцога моя тривога щоразу зростає, чи то ранкові хвилювання зараз посилились, чи то можлива зустріч з самим королем, якого я до чортиків боюсь, чи то якийсь інший страх змушує мене завмирати.

Як тільки я хоч трохи опановую cебе, екіпаж несподівано зупиняється. Приїхали, подумала я з якоюсь приреченістю. Відчиняю дверцята і виходжу на світло дорогих ліхтарів, які освітлюють дорогу до неймовірно прекрасного будинку. Зсередини лунає красива мелодія, дами в дорогих платтях підходять ближче зі своїми кавалерами, слуги велично відкривають перед ними двері. У світі такої вишуканості та елегантності я відчуваю себе лишньою, що так і є, адже ні титула ані багатств у мене немає. Але є подруга, яка вже мене зачекалася.

Швидко виходжу з транспорту і так само прямую до різьблених дверей в світ аристократії.

Опинившись в середині, я ще більше відчуваю, що це не моє місце. Весь зал прикрашений живими квітами, столи ломляться від дорогої їжі, на стінах висять портрети членів герцогської родини в золотих рамах, то тут то там снують слуги з підносами випивки, а на дамах надіта така кількість коштовностей, що аж зажмурююсь з непривички.

- Айрін! – а я й не помітила в цьому натовпі, як біля мене опинилась Емілія зі своїм нареченим. – Нарешті ти тут, а ми вже й не думали що дочекаємось. – радісно, та в цей же час з докором промовила подруга, а її кавалер галантно поцілував кінчик моєї руки, на знак вітання, як це було заведено в аристократів. Миттєво перед очима повстав образ ранкового подібного вітання. Це мене настільки вразило, що я й забула що маю щось відповісти.

- Міллі, ви такий переполох влаштували в столиці, що я цілий день відбивалась від дам, охочих придбати нову сукню на сьогоднішній бал, а другу половину дня підшивала плаття тим, хто все ж таки встиг їх замовити. – з усмішкою промовила я, стараючись вигнати з голови непрошений образ. – Вибач, що з запізненням. Як тільки звільнилась, одразу прибігла, я б не змогла пропустити такий великий день у твоєму житті. Тим більше, що це найбільш гаряча тема для обговорень на найближчі пів року мінімум. – Слова давались мені наче легше, та й тривога потрохи почала спадати.

- Сподіваюсь, ви не надто втомились слухати всі можливі і неможливі плітки про нас, Айрін? – тепло усміхаючись спитав де Вальє, ні на крок не відходячи від своєї нареченої. В цю мить я готова було б повірити що цей чоловік дійсно кохає мою подругу, але для таких висновків ще зарано. Тим більше що сьогодні я дійсно наслухалась про нього стільки цікавих речей, що мої переживання на рахунок їхньої пари тільки посилились. Може легке прокляття на нього наслати, щоб до весілля і думати про інших не смів?

- Нічого нового я не почула, герцог де Вальє, - з прищуром промовила я, але швидко оговталась і постаралась згладити свої слова. – але немає чим перейматись. Злі язики були і будуть говорити. А вам обом бажаю лиш щастя, на заздрість їм всім.- Останні слова я промовила вже з теплотою, глибоко в душі сподіваючись що так і буде. – Ще раз вітаю вас з заручинами. – І обняла єдину близьку мені людину.

- Ну хватить тут сирість розводити. – зі сльозами на очах прошепотіла Емілія, міцно стискаючи мене в обіймах. І нехай такий яскравий вияв почуттів не був тут заведений, нам в цей момент було абсолютно наплювати на думку цих гієн в спідницях.

- Айрін, на жаль я змушений у вас вкрасти свою чарівну наречену на деякий час, гості вже зібрались і господарям потрібно відкрити бал.

Спостерігаю, як герцог обережно бере мою подругу за руку, підводить в центр зала, дає знак музикантам починати музику і закручує Емілію в танці. Їхні рухи плавні і ідеально допасовані в такт музики. Очі подруги так і сіяють від щастя, та й сам герцог, здається, не зводить з неї очей. Ну а як інакше? Найкрасивішу дівчину одурманив, от і радіє.

Озираюсь, і бачу що не я одна заворожено дивлюсь на їх танець, а й весь зал ніби завмер. Всі погляди спрямовані на прекрасну пару. Хто дивиться заворожено, хто з заздрістю (в основному жінки), декілька поглядів не виражають абсолютно нічого. Та один погляд не на жарт лякає мене. Ненависть. Палюча ненависть світиться в його очах. Шкода, що цей чоловік ховається в тіні і я не в змозі розгледіти його риси обличчя. Якесь липке відчуття ніби приклеюється до мене і я несвідомо роблю крок в його сторону, пробираючись крізь натовп.