5

Ранок зустрів мене, як це часто буває останнім часом, не дуже лагідно. Пронизливий дощ голосно стукає по вікну, ніби намагаючись розбити тонке скло.

Підніматись з ліжка сьогодні надзвичайно важко. Ми з Емілією проговорили майже до самого світанку, я уважно  слухала її розповіді і враження про герцога де Вальє. Зі слів подруги, герцог при кожній зустрічі поводився як істинний аристократ. Тобто руки не розпускав, огидних натяків не робив, а компліменти та подарунки робив. А те, з якою замріяною посмішкою подруга описувала всі побачення з нареченим, вже багато чого каже про її почуття до нього.

Насправді, якби я не знала майже всіх його коханок, герцог видавався зі слів Емілії просто закоханим чоловіком, який дійсно красиво вміє залицятись до предмета своєї симпатії. А родинна обручка на пальці дівчини говорить сама за себе.

Я ж в свою чергу поділилась вчорашньою зустріччю з дивним магом, і намагалась розпитати подругу, чи бачила вона високого темноволосого мага серед охоронців герцога, на що Емілія лиш похитала головою. І чому я не здивована? Проте, було дещо, про що я так і не змогла зізнатись, а саме, як сильно схвилював моє серце цей таємничий чоловік.

Проганяючи думки про вчорашню ніч, я набираю ванну гарячої води і починаю готуватись вже до сьогоднішньої ночі.

Сьогодні ніч Сальвани, одне з найважливіших відьомських свят, яке дозволить мені поповнити свою Силу без шкоди природі. Цікаво, чи ще хоч одна відьма в нашому королівстві сьогодні так само як і я наповниться силою? Чи взагалі залишилась хоч одна відьма на цій богами проклятій землі? З жалем і болем змушена кожного року сама проводити Обряд починаю поволі готуватись до ночі.

Розливаю ароматичні ефірні масла, добавляю трохи сушених листків мʼяти та любистку.

Коли моє тіло розслабляється, я починаю зосереджувати думки на майбутньому обряді. Пригадую всі кроки обрядового танцю, вивчені магічні заклинання і ритуали. Мої долоні лежать на воді, а енергія починає вириватись через  пальці, відчуваючи зближення довгоочікуваної ночі. Неочікувано для самої себе перед моїми очима зʼявляється образ вчорашнього незнайомця. Його пронизливі очі ніби й зараз споглядають на мене, а сильні руки стискають в обіймах.

Різко виринаю з світу навіяних Силою фантазій і підіймаюсь з ванни. Кожного року, в день перед Саванною я відчуваю нестримне бажання кохатись. Так склалося, що в свої 24 роки я ще не пізнала чоловіка. І не через те, що чекаю свого принца на білому коні, а через страх за життя того нещасного який наважиться пройти ініціацію з відьмою.

У давні часи, коли відьомство шанувалося, а люди нас боготворили, відьма в 20 років вибирала собі в пару сильного мага і разом з ним проходила ініціацію. Звичайні ж чоловіки рідко переживали пробудження Сили обраниці.

Тепер, коли відьом не залишилось, а ненависть деяких людей до нас так, я просто боялась ризикувати. Маг при першому інтимному контакті зрозуміє що саме відбулось, і може з легкістю скрутити шию такій наївній відьмі як я, або ж здасть після ночі кохання королю Авеніру Темному, як його прозвали в народі. Той, як і його дід частенько робив, просто спалить мене на вогнищі.

Та цього разу все інакше. В моїх фантазіях зʼявився конкретний образ. Ніколи ще за всі роки Сила не хотіла повʼязати мене так сильно з жодним чоловіком. Чим же ж їй так сильно приглянувся цей маг, що його образ я бачу тепер повсюди?

Роздавши своїм помічницям роботу на сьогодні, я спокійно залишаю ательє ближче обіду та пішки прямую до лісу. Весь час контролюю, щоб для людей я була непомітною тінню. Дивне відчуття, наче хтось переслідує мене не покидає мої думки від самого дому. Змучена переживаннями я запускаю імпульс Сили і вже за мить отримую відповідь, що у лісі я одна.

Доходжу до бажаного місця вже ближче вечора. І ось, переді мною розкинулась неймовірна галявина, де кожен куток наповнений загадковою атмосферою. Ліс, що здається живим створінням, обнімає мене своїми зеленими гілками, утворюючи тіні, що танцюють на моховому покриві. Знімаю непотрібне взуття та рухаюсь далі. Все наповнене спокоєм, який передається і мені, ароматами трав та шелестом листя під ногами.

Серед цієї первозданної краси , ніби сховалось маленьке мальовниче озеро, на поверхні якого танцюють останні відблиски сонячного світла. Водоймище майже непорушно, лише легкий вітерець, ніби граючись, з часу до часу викликає невеликі хвилі, що ласкаво обнімають береги. На самій середині озера є маленький острівець, який і стане кінцевим пунктом моїх сьогоднішніх блукань.

Навкруги звучать співи птахів, які жваво обговорюють свої справи, та таємничі шепоти вітру, що грає у вершинах високих дерев. Останній сонячний промінь лагідно торкається вершини вікових дерев, ніби прощаючись з цим днем і непорочною красою цього місця, щоб уступити небосхил вже іншому володарю неба – місяцю.

Під нічним небом, коли зірки починають з'являтися на темному горизонті, я з легкістю перепливаю озеро, спокійними рухами пробиваючись крізь водяну гладь. Вітерець ласкаво обгортає моє тіло, допомагаючи  здолати відстань між берегом і острівцем.

Відчувши під собою твердий ґрунт острівка, я зняла з себе білосніжне мокре плаття, залишаючись абсолютно голою, як того вимагає Обряд. Розпалюю невелике багаття.

Настав час танцю. Піднімаю руки вгору, ніби в благальному жесті. Мої рухи м'які і граціозні, мов сплетені з вітром і водою, що омивала моє тіло. Різко нахиляюсь вправо, відчуваючи силу від зв'язку з природою, що тече через моє тіло. Мої рухи стають енергійними, ніби відображають ритмічний пульс Землі. Кожен крок, кожен оберт, кожен миттєвий зупин - це частина давнього обряду, що відтворювався відьмами протягом століть.

Мої долоні майстерно описують знаки на повітрі, які набираються силою з кожним моїм рухом. З кожним обертом, з кожним пружним стрибком я відчуваю, як магія виходить з глибин мого серця, обіймаючи мене своїм потужним обіймом. Моє тіло стає провідником природи, його логічним продовженням, без якого не може існувати саме життя.