6.2

* * *

Що має зробити відповідальна співробітниця, коли до зустрічі з клієнтом залишається ще цілих п’ятнадцять хвилин? Правильно, розгорнути поки третю теку, щоби переглянути проблемні моменти й визначити, що треба зробити сьогодні, аби не втратити дорогоцінний час.

Що роблю я – здогадатися неважко.

Відкриваю теку старшого механіка Міщенко й… одразу дістаю люстерко, щоб нафарбувати губи. Перед виходом на роботу я не встигла – запізнювалася. Добре, що саме для таких випадків у сумочці завжди лежить помада.

Розпускаю і розчісую волосся. Злегка збиваю його, щоб здавалося пишнішим, і вирішую назад не заколювати.

Закриваю теку і знову повертаюся на компʼютері до картки Бажана. Мета цієї дії сумнівна. Однак я ще раз перечитую її, щоби переконатися, що нічого не проґавила.

Переходжу на сторінку з фото і прокручую інформацію до рядка «сімейний стан». Цього разу реагую майже байдуже.

Дивлюся на себе в дзеркало. Надто бліда! Знову дістаю помаду й перетворюю її на рум’яна – наношу трохи на подушечки пальців і ретельно розтираю на щоках.

На манжеті блузки помічаю затяжку. Намагаюся втягнути її на виворіт. Дідько! Виходить кривувато.

Відкриваю порожній документ Word і починаю безглуздо друкувати рецепт лінивого “наполеона”, щоб зайняти руки й удати активну діяльність.

Герман заходить до офісу о п’ять хвилин на першу. 

Ми не бачилися вісім років – він залишився в минулому житті, яке я викреслила з пам’яті й витруїла зі своєї душі. Тепер я зовсім інша – і внутрішньо, і зовні. Нікому не спаде на думку назвати мене Блідою Поганкою і взагалі булити.

Він теж змінився – став наче вищим і точно ширшим у плечах. Одним словом – дорослий чоловік, у недалекому майбутньому – капітан далекого плавання.

На Германі класичні блакитні джинси, сіра футболка з написом, через плече перекинутий міський рюкзак – на вигляд простий хлопець, але подумки я уявляю його в капітанській формі. Вона йому дуже личить!

Спершу він рішуче прямує до столу, за яким завжди сидить Оксана. Помітивши її відсутність, обводить приміщення поглядом.

Я підхоплююся і виходжу з-за столу.

– Ви до Оксани Артюхової? – роблю кілька кроків у його бік.

Чоловічий погляд фокусується на мені. Звісно, одразу впізнає.

– Лідо? – питає зі щирим здивуванням.

Бути байдужою не виходить, однак я намагаюся сховати хвилювання за офіційним тоном.

– Оксана на лікарняному. Тимчасово ваш… – затинаюся, відчуваючи, як фальшиво звучить це «ваш», – тобто твій контракт вестиму я.

– Оце так зустріч… – він підходить до мене, зацікавлено сканує очима.

Я відступаю до свого столу й жестом запрошую його йти за мною.

– Прикольно. Не знав, що ти тут працюєш.

Герман наче і справді здивований. Напевно, фальш я б відчула. Це знімає підозру, що раніше він мене вже тут бачив, але не вважав за потрібне привітатися.

– Вже доволі давно.

Точніше, я тут п’ять років – спершу була стажисткою, а потім мене залишили на постійну роботу. Він тоді ще не був нашим клієнтом.

– Сідай, – вказую на стілець біля мене. Оригінали приніс? – прагну максимально відійти від особистих тем і повернутися до мети візиту.

Герман стягує рюкзак, дістає і кладе на край столу синю пластикову теку, трохи підштовхуючи її до мене.

Розгортаю її й починаю методично гортати документи. Закордонний паспорт, паспорт моряка, послужна книжка, робочий диплом… Звичними рухами перебираю довідки.

– Сайн-оф у тебе був місяць тому.

– Ну, так, місяць відпочивав, – озивається він. Сидить розслаблено, трохи подавшись уперед.

– Рекомендація на другого помічника.

– Так, капітан дав промоушен, – киває Герман. – З документами все гаразд, хочу швидше піти.

Беру стос сертифікатів і підсуваю до нього два з них.

– Рекомендація капітана – це добре. Але судновласник дивиться на матрицю вимог. У тебе базова безпека й боротьба з пожежами закінчуються через чотири місяці. За матрицею компанії для посадки сертифікати мають діяти щонайменше пів року.

Герман хмуриться. Розслабленість зникає, змінюючись легким роздратуванням – чи то на мене, чи то на берегову бюрократію. 

– У мене робочий диплом ще три роки, – каже він. – Капітан дав добро. Оксана сказала, що можна відправити як є. Надати гарантійний лист.. Я тільки списався, не хочу зараз знову по тренажерних центрах бігати.

– Не пройде, – відповідаю спокійно. – Якщо я відправлю пакет із такими строками, супер заверне його ще до розгляду. І це ще не все.

Дістаю медичні документи.

– Для другого помічника вимагають розширений медичний сертифікат, без нього пакет теж можуть не прийняти. Навіщо тобі ці ризики, якщо ти нормально все встигаєш зробити? Так, доведеться трохи напружитися…