2.2

* * *

Я народилася в колонії. 

Я нікому не була потрібна. Мій татусь наклав у підгузок і втік набагато раніше, ніж стало відомо про вагітність. Мамі його знайти не вдалося. Вона була молода – їй ще не виповнилося дев’ятнадцять, а попереду на неї чекало майже п’ять років колонії. 

Вона походила з дуже консервативної родини. Крім неї, у батьків було ще шестеро дітей – четверо старших і двоє молодших.

Після дев’ятого класу її відправили вчитися до кулінарного училища. Вона була проти – їй не подобалася спеціальність, яку для неї обрали батьки. Вона мріяла про університет. Але в Капустіних – своя ферма, там потрібні працівники, а не професори. Тому всі діти здобували спеціальності, які могли стати в пригоді в господарстві.

У місті мама познайомилася з багатим хлопцем. Вона в мене справжня красуня – блакитноока блондинка з натуральним світлим, майже білим волоссям, струнка, довгонога. Вона купалася в чоловічій увазі та захопленні.

Хлопець був зачарований її вродою, у них спалахнув бурхливий роман. Він возив її нічним містом на розкішному авто, дарував якісь дрібнички, називав своєю коханою. Мама літала в хмарах, мріяла й будувала плани.

Закохані багато часу проводили разом, часто гуляли з його компанією. Це були міські хлопці-студенти – типові мажори. У них була розвага – грати в карти на бажання. Той, хто програв, мав виконати все, що йому загадали, – відмовитися було неможливо.

Спочатку вони придумували одне одному щось кумедне й досить невинне. Це їм швидко набридло, і з кожним днем бажання ставали дедалі ризикованішими. Одного разу тому, хто програв, довелося повністю голим зробити «коло пошани» площею та викупатися у фонтані.

На щастя, час був пізній, і перехожих не було. Але поліцейські помітили це неподобство по камерах та склали протокол про порушення громадського порядку.

Тамарі з її хлопцем випало ще більш небезпечне й незаконне завдання – вони мали вкрасти в супермаркеті пляшку елітного алкоголю.

Так вийшло, що в магазин мама пішла сама, а хлопець залишився «на стрьомі». Вона була безмежно чесною і не уявляла собі, як можна щось вкрасти. Але водночас панічно боялася показати, що їй слабо, і підставити свого коханого, з яким вони грали в парі.

Її спіймали на виході. Охорона викликала поліцію. Мама сподівалася, що друзі її визволять – зізнаються, що це був жарт, заплатять за пляшку – і конфлікт буде вичерпано. Усі вони були з багатих сімей і мали великі можливості. Однак вони зникли, кинувши її саму розбиратися.

На адреналіні вона намагалася до приїзду поліції втекти від охоронця, чинила опір, зачепила і випадково впустила стійку з товаром. Що на ній було – мама не запам’ятала, але потім її звинуватили в псуванні алкогольних виробів на величезну суму – нібито там стояли пляшки, які впали й розбилися.

Останнє твердження звучало сумнівно, оскільки мама не пам’ятала звук розбитого скла. Але в стресовій ситуації вона могла просто не помітити…

Її протримали в СІЗО до самого суду. Батьки були в люті й відмовилися наймати їй адвоката. На їхню думку, вона ступила на криву доріжку, сп’яніла від свободи та браку контролю і зганьбила свою сім’ю. Тому вона мала понести заслужене покарання.

Тоді нікому й на думку не могло спасти, що жарт із пляшкою алкоголю обернеться катастрофою. Хлопець телефоном пообіцяв, що знайде їй адвоката, але зник. Як пізніше стало відомо, батьки терміново відправили його навчатися за кордон.

Маму схиляли до того, щоб вона назвала імена спільників. Однак вона швидко збагнула, що тоді вона постане перед судом за пограбування, скоєне групою осіб. Але друзі, ймовірно, відкупляться – і їй доведеться відповідати за всіх.

Беззахисна вісімнадцятирічна перелякана дівчина стала знахідкою для поліції. На неї без найменшого докору сумління повісили ще кілька більших крадіжок, де обличчя злодія на камерах не було видно – і можна було призначити винним кого завгодно.

Певно, слідчі отримали премії за ефективне розкриття “висяків”. А мамі дали п’ять років колонії.

Батьків на суді не було – дід і сам не поїхав, і бабусі заборонив. У його очах мама була подвійною злочинницею. Бо одна справа, коли людина змушена красти, щоби прогодувати дітей або не померти від голоду сама. А вона вкрала заради дурного жарту, щоб догодити друзякам.

Відсутність місячних мама спочатку не помітила – у СІЗО було не до того. Потім їй відмовляли в проведенні аналізів та огляду аж до самого суду. І лише в колонії вона отримала медичне підтвердження, що чекає на дитину.

Хлопець на телефонні дзвінки більше не відповідав…

У мене не було ні гарного конверта, ні кульок із квітами. Мама перебивалася гуманітаркою – на крихітну допомогу з народження дитини неможливо було придбати для малечі навіть найнеобхідніше.

В мене немає жодної світлини за перший рік життя. Але мені здається, що я не почувалася обділеною. Мама, яка раптово подорослішала від біди та відповідальності, добре дбала про мене й дуже любила.

Коли мені було близько року, у неї стався перший серцевий напад. Її доправили до лікарні, де виявили ваду серця, з якою вона жила з дитинства і яка в умовах колонії загострилася.

Мене мали віддати до дитячого будинку. Але дідусь несподівано зглянувся над онукою, забрав мене до себе й оформив тимчасову опіку.