6

Хвилювання переповнювали її так, що не вдавалося навіть натиснути потрібні кнопки на домофоні. Діма стояв позаду й смиренно чекав. Лише кілька секунд, а потім запропонував свою допомогу. Поліна погодилася й за пів хвилини вони вже чекали ліфт, який чомусь так довго їхав!

Діма обережно взяв її руку, притулив долоньку до непоголеної щоки, викликаючи на вустах дівчини щиру усмішку. Поцілував по черзі пальчики, змусивши її засміятися. В грудях, мов пуп'янок квітки, стало зароджуватися те саме пркрасне відчуття.

Подумати тільки! А ще зранку вона побивалася через вчинок Богдана!

Двері старого ліфта відчинилися й пустили їх всередину. Діма одразу ж скористався тіснотою й притулив її до себе. А потім і поцілував, даруючи дивовижну насолоду.

Вони так і вийшли з ліфта, не припиняючи цілуватися. Поліна якимось дивним чином зуміла відімкнути двері й вони опинилися всередині. Дівчина знайшла рукою вимикач, коридор засяяло неяскравим світлом. Обоє тонули в пристрасті та бажанні, однак в їхні плани втрутився Мурчик, який не переварював незнайомців.

— Гав! Гав! Гав!

Діма навіть стрепенувся від несподіванки. Розірвав поцілунок і глянув на здоровенного кудлатого пса.

— Мурчику! — розчаровано насварила його Поліна. — Свої!

— То це Мурчик? — здивуванню Діми не було меж. Від романтично-пристрасної атмосфери не залишилося й сліду. Чоловік присів й простягнув руку до Поліниного домашнього улюбленця. 

— Він самий. Я також думала, що це милий котик, коли знайома, виїжджаючи за кордон три роки тому, попросила залишити його у мене на тиждень. Непогана підстава, еге ж? Проходь, почувайся, як вдома.

Роздягнувшись, Поліна пішла на кухню, де й досі було накрито на двох. Діма йшов слідом.

— Бачиш, — показала на стіл й стала діставати з холодильника олів'є, — ніби знала, що ти прийдеш.

Хотіла вийняти й інші страви, але Діма не дав. Обійняв її зі спини й поклав голову на плече. 

— Облиш, — прошепотів, — потанцюймо краще. У тебе є на чому увімкнути музику?

— Жартуєш? Без музики я не живу… Тільки це у вітальню.

Діма відпустив її, взяв за руку й повів навмання до перших ліпших дверей.

— Це спальня, туди ще зарано, — засміялася дівчина й повела до правильних дверей. Там увімкнула гірлянду на ялинці й кімнату осялло теплим жовтим світлом. Взяла пульт від музикально центру, натиснула кілька кнопок. З динаміків полинула спокійна музика. 

Вони танцювали повільно, мовчки. Поліна поклала голову на груди чоловіка під якими розмірено билося серце. 

— Я так мріяла на шкільних дискотеках, що ти запросиш мене на танець, — щиро зізналась йому.

— А я думав, ти на мене подивишся зверхньо й просто відвернешся. 

— Хіба я була такою прямо королевою?

— Ну трохи, — зізнався Діма, ніби йому було за це соромно. 

Поліна не зуміла стримати сміху. Поряд з цим чоловіком вона почувалася справжньою, живою і… щасливою. Ще міцніше притислася до свого першого кохання й продовжила насолоджуватися вечором.

Вони зустріли Новий рік за танцем і анітрохи про це не пошкодували. 

А пізніше їх чекала незабутня ніч, що назавжди змінила серця обох.