Якось,з'явившись в світ домашнім кошеням,
Малеча,дуже забажала стати смілим левеням;
Матуся кішка,з ним не сперечалась,
Лише тихенько,про дитятко піклувалась.
І рік,за роком, день за днем минає,
Котятко наше,віру не втрачає.
Воно росте, до цілі шивдко мчиться,
Немає часу, плакати й журиться.
Хоч й часто чути сміх , та друзів глузування,
А від дорослих, злісне нарікання:
Що,де ж че бачено,щоб кіт,-та міг стати Левом-
Величним звіром, всіх тварин -Царем!
Протерши сльози, й знов сягнувши віри,
Котятко вчиться, вчиться бути справжнім звірем-
Щоб не боятись,не тікать щосили,
Коли, тебе десь недруги зустріли.
Коли потрібно захистити рідних,
А з свіх,хто зазіхавсь,зробити жалюгідних.
Ні,не потрібно мрій своїх,цуратись!
До мрій,своїх потрібно діставатись!
Нехай минають місяці, а може й роки,
Та саме з мріями,ми робим свої перші кроки.
Нехай,можливо, котик зовні, Левом і не стане,
Але,душа його як, Лев постане.
Тож, що сказати,хочу я -не бійтесь,
Не бійтесь мріяти-
Не стійте, дійте,
Шукайте,помиляйтесь,
Своїх думок, частіше прислухайтесь.
І знайте,поруч з вами рідні,
Які, нам зазвичай , порадник й помічник надійний.