Розділ 19 . Вибір серця

Перед моїми очима мерехтіло золотаве системне вікно. Воно було холодним і чужим, наче нагадування, що я — лише гостя в цьому магічному світі.

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Гру завершено. Перемогу здобуто.

Бажаєте повернутися у свій світ?

[ТАК] / [НІ]

Час на прийняття рішення: 5:00... 4:59...

​Раптом простір навколо мене розмився. Я побачила свою кав’ярню. Там пахло меленою кавою та корицею. Мій бос знову кричав на нову офіціантку, а на підвіконні лежала забута мною книжка. Я побачила свою кімнату, де Мушка сумно чекала біля дверей, а сестричка Надя малювала малюнок, де ми з нею тримаємося за руки.

​Серце стиснулося від болю. Там було моє справжнє життя. Моя родина. Моя Мушка.

​— Кітті? — голос Кайдена повернув мене в реальність замку Чорної Рози.

​Він стояв поруч, і його золоті очі, які я сама йому подарувала своєю вірою, дивилися на мене з німим благанням. Він не бачив системного вікна, але він відчував, що я вислизаю.

​— Ти йдеш, правда? — прошепотів Себастьян, підходячи з іншого боку. Його маска гордині остаточно розсипалася. — Ти виконала свою місію. Врятувала світ. Врятувала нас. Тепер ти хочеш повернутися туди, де немає воєн і демонів.

​Рен опустив свій величезний щит. Його плечі поникли.

— Ми не маємо права тебе тримати, — загув він. — Ти подарувала нам свободу. Тепер твоя черга бути вільною.

​Люціан, завжди такий хитрий і балакучий, зараз мовчав. Він просто дивився на мої руки, які більше не сяяли магією, але були теплими й живими.

​Я подивилася на Ізольду, яка щойно розплющила очі. Вона виглядала розгубленою, але в її погляді більше не було темряви. Я подивилася на тисячі людей у дворі, які чекали на моє слово.

​— У моєму світі на мене чекають, — почала я, і сльози покотилися по щоках. — Там є Мушка, яка сумує. Там є Надя, яка не знає, де я. Там є пам'ять про мого тата.

​Кайден здригнувся і відвів погляд.

​— Але... — я підійшла до нього і взяла його за руку. — Тут я знайшла щось, чого в мене ніколи не було. Я знайшла силу захищати. Я знайшла вас четверых, які стали моєю новою родиною. Я знайшла сестру, якій потрібна допомога.

​Я згадала свій "магічний літопис". Хіба він не вчив мене, що справжня магія — це любов і відповідальність за тих, кого ми приручили?

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Час: 0:10... 0:09...

​— Якщо я піду, хто навчить Ізольду бути доброю? Хто простежить, щоб Рен не ламав стіни? Хто буде сперечатися з Люціаном? — я посміхнулася крізь сльози.

​Я простягнула руку і натиснула на віртуальну кнопку [НІ].

​Світло навколо мене спалахнуло востаннє і розчинилося в нічному повітрі. Системне вікно зникло назавжди. Я більше не була гравцем. Я стала частиною цього світу.

​— Я залишаюся, — сказала я.

​Кайден не витримав і міцно обійняв мене, піднявши в повітря. Рен видав радісний крик, від якого затремтіли вікна, а Люціан нарешті засміявся своїм звичним, трохи нахабним сміхом.

​— Ну що ж, Ваша Величносте, — сказав Себастьян, схиляючись у витонченому поклоні. — Готуйтеся. Завтра у нас коронація. І, сподіваюся, на бенкеті будуть ті самі млинці.

​Я засміялася. Я знала, що Мушка і Надя завжди будуть у моєму серці, але тепер моя пригода тільки починалася.