Розділ 18 . Суд над крижаною злодійкою

Кайден тримав Ізольду над прірвою вежі. Її обличчя, колись прекрасне, тепер було спотворене чорними венами — ознакою того, що Тіньовий Імператор забирає її душу як плату за поразку.

​— Пусти її, Кайдене! — мій голос тремтів, але був твердим.

​— Вона хотіла стерти нас, Кітті! — Кайден обернувся, і в його очах усе ще палахкотів золотий вогонь моєї колишньої сили. — Вона не заслуговує на життя.

​Я піднялася на вежу, важко дихаючи. Без магії кожна сходинка давалася важко, але я мала це зробити. Я підійшла до них і поклала руку на плече Кайдена.

— Якщо ми вб’ємо її зараз, ми станемо такими ж, як вона. Я не хочу будувати імперію на крові сестри, якою б вона не була.

​Кайден завагався, але повільно опустив Ізольду на холодний камінь. Вона впала, хапаючи ротом повітря.

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Подія: Останній шанс Ізольди.

Статус: Тіньовий Імператор намагається повністю захопити її тіло!

УВАГА: Якщо Тінь переможе, Ізольда перетвориться на монстра.

​— Ти... ти жалюгідна, — прохрипіла Ізольда, намагаючись підвестися. — Ти віддала свою силу заради цих... звірів. Тепер ти ніхто!

​Раптом її тіло почало вигинатися. Чорний дим вирвався з її очей і рота. Тіньовий Імператор не збирався відступати просто так. Він хотів використати Ізольду як останню бомбу, щоб підірвати замок.

​— Вона перетворюється! — вигукнув Люціан, підбігаючи до нас. — Рене, щит!

​Але я зробила те, чого ніхто не очікував. Я просто підійшла і обійняла свою сестру.

​— Мені шкода, Ізольдо, — прошепотіла я їй на вухо. — Мені шкода, що тато навчив тебе тільки ненависті. Мені шкода, що ти ніколи не знала, як це — мати друзів. Я прощаю тебе.

​Моє прощення, просте й людське, спрацювало краще за будь-яке закляття. Тіньовий Імператор, який живився люттю та образою, не витримав тепла справжнього співчуття. З диким криком чорний дим вилетів із тіла Ізольди і розвіявся на нічному вітрі.

​Ізольда знепритомніла в моїх руках. Вона була блідою, але чорні вени зникли.

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Місія «Суд» завершена.

Результат: Тіньовий Імператор вигнаний назавжди.

Ваш авторитет серед народу: Максимальний.

Рівень Ненависті демонів: 0%.

​На стінах замку з’явилися тисячі людей — жителів Долини та вцілілих гвардійців. Вони бачили все. Вони бачили, як дівчина без магії перемогла саму Темряву обіймами.

​— Слава Імператриці Лідії ! — пролунав перший голос, а за ним підхопили тисячі інших.

​Я подивилася на своїх чотирьох демонів. Вони стояли навколо мене, і в їхніх поглядах більше не було ні краплі ненависті. Тільки відданість, яку неможливо купити чи вирвати силою.

​— Ти впоралася, — Себастьян схилив голову в глибокому поклоні. — Без магії ти стала найвеличнішою з усіх, кого я знав.

​Але в цей момент перед моїми очима знову з’явилося системне вікно, яке я бачила на самому початку:

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Гру завершено. Перемогу здобуто.

Бажаєте повернутися у свій світ?

[ТАК] / [НІ]

​Моє серце завмерло. Там, у тому світі, на мене чекала кав’ярня, злий бос і Мушка. Тут — ціла імперія, чотири відданих серця і сестра, яку треба вилікувати.