Розділ 10 . Арена крижаних сердець

Ранок зустрів мене дзвоном дзвонів, що відбивали ритм мого страху. Палацова арена була заповнена аристократами та радниками. Всі вони прийшли подивитися на «падіння» Еліс.

​Я стояла в центрі кола, одягнена в бойову сукню кольору нічного неба. За моєю спиною, як нерухомі статуї, стояли четверо демонів. Їхня присутність давала мені сили, хоча я знала: за правилами вони не можуть втручатися в дуель сестер.

​— Хвилюєшся, сестричко? — Ізольда вийшла назустріч. Вона сяяла в білих обладунках, а навколо неї вже кружляв магічний сніг. — Кажуть, ти вчора тренувалася до упаду. Шкода, що млинці не допоможуть тобі відбити мій лід.

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Початок події: «Дуель за право на престол».

Супротивник: Ізольда (Маг льоду 5-го рівня).

Ваш статус: Захисниця сердець (Рівень магії: Невідомо).

​— Починайте! — пролунав голос старійшини.

​Ізольда не чекала ні секунди. Вона змахнула руками, і з-під землі вирвалися величезні крижані шипи, що летіли прямо мені в груди. Глядачі ахнули. Це був удар на поразку.

​Я згадала слова Кайдена: «Не намагайся бути Еліс».

Замість того, щоб створювати крижаний щит, якого в мене не було, я просто виставила вперед долоні.

​— Захисти! — подумки крикнула я, згадуючи тепло своєї маленької кав'ярні та доброту, яку я намагалася дати демонам.

​Перед мною спалахнула срібляста сфера. Шипи Ізольди врізалися в неї й миттєво розсипалися на дрібний цукровий пил. Арена затихла. Такої магії не бачили в імперії Гранц сотні років.

​— Що це за фокус?! — Ізольда розлютилася. — Ти відьма! Ти не Еліс!

​Вона почала атакувати ще швидше: град бурульок, крижаний шторм, заморожувальний туман. Я ледь встигала відхилятися, серце калатало, як божевільне. Один з осколків все ж зачепив моє плече, розірвавши тканину.

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Рівень здоров'я: 80%.

Рівень Ненависті демонів: 65% (Вони хвилюються за вас!).

​Кайден зробив крок уперед, його рука стиснула меч, але Люціан зупинив його:

— Стій. Вона має зробити це сама, інакше її стратять як самозванку.

​Ізольда підняла руки над головою, збираючи всю свою силу для фінального удару — гігантської «Крижаної Рози», яка мала розчавити мене.

— Помри! — вигукнула вона.

​У цей момент я закрила очі. Я відчула не лише свій страх, а й біль Ізольди — її заздрість, її бажання бути кращою, її самотність. Це була та сама магія захисту, яка прокинулася в мені вночі.

​Я не стала бити у відповідь. Коли величезна крижана квітка полетіла в мене, я просто пішла їй назустріч і торкнулася пелюсток руками. Сріблясте світло з моїх пальців огорнуло лід.

​Замість того, щоб вибухнути, «Крижана Роза» почала змінюватися. Вона розквітла, стала прозорою, як чистий кришталь, і повільно опустилася на пісок арени, перетворившись на прекрасну статую.

​Тиша була такою, що було чути політ мухи.

​— Бій закінчено, — тихо сказала я, дивлячись на заціпенілу сестру. — Я не буду вбивати тебе, Ізольдо. Бо сила імператриці не в тому, щоб знищувати, а в тому, щоб берегти.

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Перемога!

Ваш авторитет: +500.

Рівень Ненависті демонів: 60%.

Статус: Ви офіційно визнана спадкоємиця.

​Ізольда впала на коліна, не в силах вимовити ні слова. Аристократи почали підводитися, аплодуючи, хоча в їхніх очах все ще був страх перед невідомою силою.

​Коли я повернулася до своїх чотирьох демонів, Кайден першим порушив мовчання.

— Це було... нерозумно, — пробурчав він, але в його очах я вперше побачила щось схоже на гордість.

​— Але ефектно, — додав Люціан з хитрою посмішкою. — Тепер уся імперія думає, що ти — божество.

​Але я знала: це лише початок. Попереду був вечірній бенкет, де хтось із них — хтось із моїх чотирьох ворогів — мав зробити свій перший справжній крок до того, щоб кохання переважило ненависть.