Розділ 2 . Лезо біля горла

Холод. Перше, що я відчула — це нестерпний холод металу, що торкався моєї шкіри прямо під щелепою.

​Я спробувала вдихнути, але легені наче заповнив аромат дорогих парфумів, змішаний із запахом старої крові. Це була не кав’ярня. Піді мною було не липке лінолеумне покриття, а м'які шовкові простирадла.

​— Нарешті ти замовкла, тираніє, — пролунав над вухом низький, хрипкий голос, від якого по спині пробіг табун мурах. — Знаєш, як довго я чекав, поки ти заснеш так міцно, що не зможеш активувати свою печатку?

​Я розплющила очі. Наді мною схилився чоловік неймовірної вроди, але з очима, в яких палахкотіло чисте пекло. Темне волосся спадало на обличчя, а з-під розстебнутої сорочки виднілися чорні татуювання, що нагадували живі тіні.

​Це був Кайден. Демон Гніву. Перший із чотирьох.

​Він тримав тонкий срібний ніж біля мого горла. Один рух — і життя Кітті, яке щойно почалося в новому тілі, закінчилося б тут.

​Раптом перед моїми очима спалахнуло напівпрозоре червоне вікно:

​[УВАГА! НЕБЕЗПЕКА!]

Персонаж: Кайден (Демон-генерал).

Статус: Охоронець / Кат.

Рівень Ненависті: 100%.

Намір: Вбивство.

​«Що?!» — серце калатало так, ніби хотіло вистрибнути з грудей. Я пам’ятала його з гри. Справжня Еліс тримала його на магічному ланцюгу, катувала за кожну помилку і змушувала вбивати своїх же побратимів.

​Я не була Еліс. Я була просто Кітті, яка ще десять хвилин тому терпіла крики боса через брудну кавомашину.

​— Ну що ж ти мовчиш? — Кайден натиснув на лезо сильніше. На моїй шиї з'явилася тонка червона лінія. — Де твої образи? Де твій наказ впасти на коліна? Сьогодні магія твоєї сім’ї слабка, Еліс. Сьогодні я нарешті вільний.

​Я дивилася в його очі й бачила там не просто злість, а безмежний біль. Він не був монстром — монстром була та, чиє тіло я тепер займала.

​— Мені шкода... — прохрипіла я. Голос був чужий — витончений, мелодійний, але зараз він тремтів від жаху.

​Кайден завмер. Його рука з ножем здригнулася.

— Що ти сказала? — він примружився, підозрюючи нову пастку.

​— Мені шкода, Кайдене, — повторила я, відчуваючи, як по щоці котиться сльоза. — Я... я не хочу більше завдавати тобі болю. Роби, що маєш зробити, але знай — я більше не та Еліс, яку ти знав.

​Ніж заціпенів. Кайден дивився на мене так, ніби я раптом заговорила на забутій мові.

​[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ]

Рівень Ненависті Кайдена знизився: 100% -> 99%.

Статус: Шокований.

Примітка: Будьте обережні, він все ще хоче вас вбити, але тепер йому цікаво, чому ви плачете.

​Він повільно відвів ніж від мого горла, але не відійшов. Його обличчя було всього в кількох сантиметрах від мого.

— Це чергова гра, так? — просичав він. — Ти хочеш, щоб я розслабився, а потім знову вдариш батогом? Не вийде.

​Він різко підвівся і зник у тіні кімнати, залишивши мене тремтіти на величезному ліжку.

​Я сіла, обхопивши коліна руками. Рівень 99%. Це майже 100. Це все ще смертний вирок. А попереду ще троє демонів, які, мабуть, ненавидять мене не менше.