Розділ 6_2

- Пробачте нам, але ми вже поїдемо. Щось я знову погано почуваюсь, - звертаюсь до господині дому і підводжусь.

Діма відразу теж встає.

- Як шкода, - бідкається Галина. - А я хотіла ще з тобою поспілкуватись. Та у нас ще буде час. Пообіцяйте заїхати в гості наступної неділі.

- Обіцяю, - на автоматі відповідаю і прикушую язика. Не треба давати жінці надії, адже наші з Дімою стосунки не справжні.

Галина веде нас до дверей і перш ніж вийти, зиркаю в сторону подружньої пари. Оксана навіть не звертає на нас уваги, продовжує колупатись у тарілці. А от Олександр проводить нас роздратованим поглядом. Цікаво, що зараз крутиться в його голові? Чи шкодує, що відмовився від дитини і тепер змушений підігрувати нашій легенді? Чи може навпаки видихнув з полегшенням, що позбувся тягаря?

У дворі ми прощаємось з Галиною, сідаємо в машину і їдемо. Діма мовчить і лише глянувши на нього розумію, що він злий. І це не дивно. Почуття провини поїдає з середини і хочеться якнайшвидше зникнути з його очей.

- Як вам не соромно? Вас навіть не стримує присутність його дружини, чи мене, - нарешті він починає говорити, але від його слів лише гірше.

- Я не хотіла. Просто я не в змозі йому перечити. Я люблю його, - скиглю.

Розумію, що мої виправдання жалюгідні і Дімі байдуже на мої почуття. Бо те, що ми робили з його братом у ванній кімнаті його матері, не припустимо.

- Невже ти готова і далі принижуватись і виконувати його забаганки? - дивиться на мене роздратовано, а я опускаю очі. - Він відмовився від власної дитини. Невже ти все забула?

- Я все пам'ятаю, - бурмочу і від хвилювання мну пальці. - Це була хвилинна слабкість.

Чоловік важко зітхає. Відчуваю, що він хоче щось сказати, але мовчить. Так навіть краще. Не хочу чути від нього злі коментарі, не хочу, щоб він мене зневажав.

- І що далі? - запитує після короткої паузи.

- Що саме? - перепитую.

Наважуюсь глянути на нього, наче трохи заспокоївся.

- Ти далі будеш з ним зустрічатись? Ховатись? - кривиться, йому не подобається хід таких подій.

- Не буду, - мотаю головою. Переконую і його, і себе за одно. - Я з ним зустрічалась, бо мала надію, що настане день, коли він покине дружину і залишиться зі мною. Але як бачиш, навіть дитина не змусить його це зробити.

- Але ви працюєте разом, кожного дня контактуєте, - дивиться схвильовано. - І те, що я сьогодні побачив, підказує мені, що між вами немає ніякої крапки.

Нарешті ми заїжджаємо у мій двір і машина зупиняється. Хочеться відразу втекти, щоб не продовжувати цю розмову. Але Діма хапає мене за руку, змушує глянути на нього. Сині очі пронизують наскрізь, очікують на відповідь.

- Завтра я її поставлю, - намагаюсь говорити впевнено. - Між нами з Сашою нічого не може бути після його вчинку.

- Ти впевнена, що зможеш це зробити? - хмуриться.

- Так, - видихаю, хоч уявлення не маю, як саме.

Діма вивчає мене деякий час, а потім відпускає руку.

- Давай домовимось, Іванко, - говорить, коли я вже збираюсь покинути машину. - Якщо ти не зможеш працювати з Сашою, просто скажи мені. Я заберу тебе до себе.

- І він мене відпустить?

- А в нього є вибір? - невесело посміхається. - На двох стільцях йому не вдасться більше всидіти. Ваша інтрижка зайшла занадто далеко і йому прийдеться вирішувати, чого він хоче сильніше.

Невже Діма думає, що Саша ще може обрати мене? Його слова всиляють малесеньку надію. Може з часом ми вгамуємо емоції і все стане на свої місця.

- Дякую, що підтримуєш мене, - говорю щиро, нахиляюсь до нього і цілую у щоку.

Це виходить на автоматі і відразу шкодую, побачивши, як Діма ніяковіє. Він не сподівався від мене такого.

Вискакую з машини мов ошпарена. Щоки горять, а серце намагається вирватись з грудей. Чому я завжди роблю щось не те? І мої дії призводять до небажаних наслідків. Ще не вистачало, щоб Діма почав мене уникати. Його підтримка дуже сильно мені допомагає і я не хочу втрачати союзника.

Позаду свистять шини і Діма зникає за рогом будинку.

На дворі вечоріє і тепле повітря приємно лоскоче шкіру. Не поспішаю додому, сідаю на лавку і насолоджуюсь самотністю. Лише потім йду до квартири, де мене зустрічають подруги.