Розділ 3

Мені так погано, що я зараз втрачу свідомість. Що я роблю? Нащо прийшла? Треба тікати, але ноги приросли до підлоги.

- Що? Що ти сказала? - хмуриться Оксана, відразу перейшовши на ти.

- Я вагітна, - повторюю голосніше замість того, щоб втекти.

Вже що почала, треба доводити до кінця.

- Ти хто така взагалі? І нащо мені це знати? - вона підозріло оглядає мене з ніг до голови.

- Оксано, я вже все полагодив, - раптом чую знайомий голос з глибини квартири.

І позаду жінки з'являється усміхнений Дмитро з викруткою в руці. Наші погляди зустрічаються і я червонію від сорому. Оце я попала.

- Іванко, ти що тут робиш? - дивується чоловік.

- Ти її знаєш? - Оксана оглядається на Дмитра. - Прийшла, щось бурмоче під ніс.

- Це секретарка Саші, - пояснює той.

- Секретарка? - вона знову дивиться на мене, її обличчя блідне. - Чому його секретарка з'являється на порозі нашого дому і говорить про якусь вагітність? Дім, він що мені зрадив з нею?

Тепер і Дмитро блідне, шокований новиною.

Оце я влипла, все мало бути не так. Роблю крок назад, збентежена ситуацією. Двоє пар очей не відводять від мене погляду.

- Вибачте, я краще піду, - промовляю уривчасто.

- Стій дівчино, ти нікуди не підеш, поки все не поясниш, - Оксана виходить з квартири і хапає мене за руку, смикає. Вона сильна. Зовсім не скажеш, що хвора. - Що ти сказала про вагітність? Від кого ти вагітна? Від мого чоловіка? Зізнавайся.

Вона кричить на мене так агресивно, що я навіть починаю її боятись. А жінка не така проста, як я думала. Я ще її шкодувала.

- Оксано, дай їй спокій, - вмішується Дмитро. Він стає між нами і я опиняюсь за його широкою спиною. Захищена. - Вона вагітна від мене.

- Від тебе? Що ти вигороджуєш свого брата бабія? - жінка так розійшлася, що аж піниться від злості. - Чому вона прийшла до мене? Дмитре, ти щось знаєш про це?

- Іванка прийшла, бо знала, що сьогодні я буду тут, - спокійно пояснює чоловік. Бреше і навіть не запинається. - Ми зустрічались потайки. Я просив не розголошувати про її положення. Але Іванка боїться, що я її кину, от і вирішила розповісти моїм родичам.

- Ти мені брешеш, - Оксана заглядає йому за спину, дивиться на мене шаленими очима. - Це правда, дівчино?

Нічого не придумую, як коротко кивнути. І нащо він вмішався? Краще б вже взнала правду. А тепер не хочеться підставляти Дмитра, інакше ця Оксана його з’їсть з нутрощами.

- Вибач, Оксано, але нам треба поговорити на одинці. Дверцята зробив, більше не відваляться.

Він вручає жінці викрутку і розвертається до мене. Дивиться сердитим поглядом, бере міцно за руку і веде за собою до ліфта. Не пручаюсь, покірно йду за ним, відчуваючи в'їдливий погляд дружини мого боса.

Завжди веселий і усміхнений, Дмитро зараз мов чорна хмара. Він нічого не говорить, мовчки виводить з будинку, веде до стоянки, де стоїть декілька машин. Дістає з кишені ключі і одна з них пікає.

- Сідай, - говорить холодно, не природньо для нього. А може я просто не знала цю іншу його сторону характеру.

- Я поїду додому, - тихо бурмочу.

- Сідай, треба поговорити, - командує.

Його тон не приймає відмови і я сідаю на переднє сидіння, за мить Дмитро опиняється на місці водія.

Спочатку ми просто сидимо і мовчимо. Я боюсь взагалі щось казати. Напруга між нами лише зростає і я картаю себе, що взагалі послухала Катьку і приїхала сюди. Ще й Дмитра вплутала.

- То ти вагітна від Саші, - не запитує, а стверджує.

Що тут заперечувати, якщо він і так все добре зрозумів. Піднімаю на нього очі, дивлюсь на його профіль. Сидить прямо, погляд направлений кудись вперед.

- Так, - відповідаю ледь чутно.

- І довго ви зустрічаєтесь?

- Пів року.

- Пів року? - дивується і нарешті повертає голову у мій бік. Це що розчарування я бачу в його очах? - Стільки часу. Як я цього не помітив?

- Ми це гарно приховували, - бурмочу, від хвилювання аж до хрусту мну пальці. - Саша не хотів, щоб хтось дізнався.

- Це й не дивно, - хмикає. - Він же одружений. Оксана б йому голову відкрутила, якби дізналась. Попереднього разу вони ледь не розлучились.

- Я в нього не перша? - я здивована, хоч Катька мене попереджала, що я лише чергова забавка.

- Саша завжди був такий, - голос Дмитра стає лагідний, майже такий, як він завжди до мене звертався. - Він легко захоплюється красивими дівчатами, а потім швидко втрачає до них інтерес. Оксана знає про це і закриває очі, бо зазвичай його інтрижки не тривають більше двох тижнів. Ти, виявляється, виняток.

- Так, я ще й примудрилася завагітніти, - не приховую гіркоти у голосі.

Мені зараз так соромно, що хочеться провалитись крізь землю. Як я легко повелась на ніжні слова Олександра, повірила, що особлива і що він до нестями мене кохає. Дурепа.

- Він знає? - цікавиться Діма.

- Так, я вчора сказала йому, а він натякнув на аборт, сказав, не на часі, - хочеться плакати, але я стримуюсь.

- А це вже зовсім не чоловічий вчинок, - обурюється Діма. - Він сам винен у твоєму стані, але не хоче брати відповідальність.

- Якось сама справлюсь.

- Ти не сама. Тепер я знаю і не дозволю брату просто так відхреститись від результатів його дій.

Він бере мене за руку і міцно стискає. Його підтримка тішить і трохи заспокоює. Плакати вже не хочеться, і я навіть видавлюю з себе посмішку, зустрівшись поглядом з теплими синіми очима.

- Дякую, мені приємно це чути. Але він категорично не хоче визнавати цю дитину.

- Тому ти приїхала до нього додому? Вирішила все розповісти дружині?

- Я чесно не хотіла, але щось на мене найшло, - виправдовуюсь, соромно за свій вчинок. - Я просто не знаю, що мені робити.

- Не хвилюйся, тепер ти не одна, - він міцніше стискає руку і на губах його з'являється мила посмішка. - Тепер ми разом притиснемо мого безвідповідального брата. Звичайно розголошувати ми це не будемо, нехай Оксана думає, що дитина від мене. А от піклуватись про дитину він зобов'язаний.