***

- Люсі, давай підемо на берег?

- Хочеш як найшвидше втопитися??? 

- Ха-ха-ха, як смішно!! - суворо втупився в мене взглядом той. 

- Слухай, а й реально. Втопитися, не хочеш?? 

- Ти на повному серйозі??? 

- Так. Це було б не погано. 

- Ну, дякую. Я образився. - надув губки той. 

- Ой, який ніжний. Не такий ти вже і крутий хлопець, як про тебе кажуть. 

- Чому ти так вважаєш?

- Бо це є факт. Зараз ти ведеш себе, як дитина. 

- Я так веду себе, бо мені комфортно з тобою. Тим паче, ми ще діти, тому, я маю право так себе вести. Щось маєш про цього?? - підняв він брову. 

- Ні. - зробила я розумне обличчя. - Однак, якщо ти дитина, якій тільки 16 років, чому тоді займаєшся сексом наче 30-тирічний чоловік?? 

- Слідкуєш за мною??? 

- Не дивуюсь твоїм питанням. - подивилася на нього. - Всі про це говорять, в мене достатньо роботи, щоб не думати про це. 

- Але зараз питаєш. 

- Питаю. Відповідай. 

- Навіщо?А якщо.. 

- А якщо,я розповім всім це і буду посміхатися з тебе? Ти це думав?? 

- Ні. - трохи почекав. - А якщо я тобі розповім, а ти захочеш тройнічок? Взагалі, я не проти, але ми ж з тобою не зустрічаємося. 

- Не дивно, що люди говорять, начебто в тебе недотрах. 

- Шо? 

- Смішно, правда? Є люди, які говорять більше про тебе. 

- Ні, я знаю, що так говорять про мене, це правда. Однак, це мій погляд на життя:секс, робота, бізнес, гроші, дівчина і знову секс. Я дивуюсь тому, що ти нічого не сказала про тройнічок, про те, що я не проти з тобою переспати. 

- Я не проти. - підколола його. 

- Реально. - здивувався той. 

- Так. Чому б ні, все ж таки ми з тобою ніколи не займалися цим. 

Коли ми зустрічалися, то я не думала про нього, як про сексуального чоловіка, котрий буде зажимати мене біля стіни. Тим паче, мені ще 15. Мені треба бізнес, гроші, а не якийсь хлопчик, типу цього. 

Він мені постійно говорив, що я гарна, розумна, смілива, ніжна, хоча це не так. 

А говорив мені він це, бо думав, що так я полізу на нього, як робила це кожна дівчина, яка була с ним. 

Але я не як вони. Я особлива. 

Мені треба в 15 діти?

Ні.

Мені потрібен власний бізнес у 18 років? 

Так, це саме те, що потрібно кожному. 

До нас підійшла дівчина. 

- Привіт, Джейвон. А тищо тут робиш, шмаркачка? 

 - І я рада тебе бачити, знову. - процеділа я. - Як твій носик, Марго?

- Ви знайомі?? 

-  Деякий конфлікт був. Ця шмаркачка мені мій носик майже не розбила. - давила вона з себе ніжний, хрупкий голосок, хоча обидві знаємо хто є хто. 

- Тільки майже. І за це можна подякувати. - цокнула я. 

-Тобі краще мовчати. Я взагалі не з тобою бесідую. 

- Марго, припини. Вона моя подруга, а може навіть буде сестрою. І взагалі, що ти тут робиш?? 

- Прогулююсь. 

- Марго, де твої два зуби?? 

Мені подобалося її підколюювати. Саме ці два зуби, я не спеціально вибила, коли била її в ніс 

- Ха-ха-ха,як смішно. Ти скоро отримаєш по своїм заслугам. - нахаба знову розпочала конфлікт, який розпочався в школі. Здається, він навіть не закінчувався. 

- Чекаю, не дочекаюсь, моя крихітка. - я відправила їй повітряний поцілунок. 

Вона не змогла боротися зі мною тому заговорила до Джейвона:

- Слухай, Джейвон... - погладила вона його по плечі. 

Я дивилася на все це з огидою. 

А вона продовжила:

- ... не хочеш піти зі мною на берег. Мені одній так страшно. 

- Ні, не хочу. Йди тоді додому. Якщо боїшся, навіщо йдеш туди?

- Ні-ні. Йдіть. Вона виглядає, як хрубка дюймовочка, тому не лишай її. 

Знову я продовжувала підколювати.

- Я не хочу йти з нею. 

- Будь-ласочка, Джейвон. - благала його та. 

- Так, так, йдіть, слухай її. Ну ж бо. 

- А ти? 

- А я пішла по морозиво. 

Все. Вони пішли. 

Як добре залишитися на одинці зі своїми думками, особливо без цієї Марго. 

Вона залицялася до Джейвона, бо я була там  чи вони зустрічаються, або зустрічались?

Хто його знає. 

Однак, мене це не хвилює. 

Я пішла до морозива.