***

Після вечері тато оживлено розмовляв з Мією, а саме про Дієго. 

-Люсі, а ну-ка, йди сюди. - запрошувальним жестом, він мене кликав. 

- Так? 

- Люсі, чому ти не розповіла батькові про те, що ти зустрічалася з Джейвоном тільки ради помсти? - їдким поглядом дивилися на мене сестра, ну і стерво. Я ж не навмисно ляпнуло про Дієго. 

Вона точно розповіла це навмисно, а саме, щоб помститися. 

- Я тебе не засуджую, однак мені, як батькові цікаво все знати. Колись!!! - тато навіть не чекав моєї згоди, тому, я неохоче почала розповідати. 

                                          ***

Після нашої розмови, тато додав:

- Дівчата, ви справді самки. Не дивно, в кого ви пішли. - він натякав на маму. 

- Я пишаюсь цим. - задоволено посміхнулась я, коли я схилилася до вуха сестри, я почала шептати. - Ти наступна по моєму плану. 

Вона здригнулась.

-Я згодна з тобою, Люсі. Це наша робота і хоббі. - мовила сестра трішки нервово дівлячись на мене, бо вона знає на що я можу піти, і що я завжди тримаю своє слово до кінця. 

- Слухай, Міє, чому нам не запросити Дієго, га?? 

- Так, донечко. Я згоден з тобою. Міє, запрошуй його. - погодився зі мною тато. 

Міє пару хвилин стояла в ступорі.

- Міє?? - окликнув її тато. - З тобою все гаразд?? 

- А? Так, звичайно. 

- Ну ось і добре. Впевнена, Дієго добрий хлопчик. - мовила мама, підслухуючи розмову. 

Мама завжди була рада, коли хтось із нас був у відносинах. 

Наша мама - це янгол, який завжди буде з тобою. Вона завжди підтримує нас з Мією, батька. 

Коли вони починали жити разом, мати дуже сильно кохала тата, а він її, в них були скрутні часи, бо навіть на дешеву їжу грошей не було. Однак, мати поступилася батькові в кар'єрі і тепер що маємо: займаємося друге місце в місті, як <<найбагатша родина>>. 

- А чом би не позвати ще на додачу Джейвона, га? Чудова ідея. - додала Мія, їй явно не страшно, що саме з нею я можу зробити. 

- Ні. 

- Чому <<ні>>? Я говорю, так. Я хочу їх більш детально дізнатися. - заперечив тато. 

- Не дури. Я теж хочу їх впізнати, тим паче, хто знає, може Дієго буде затьом. - додала до сказаного мати,підходячи до нашої розмови. 

- Добре, якщо вже ви так хочете їх детальніше впізнати. 

- Міє, запрошуй їх на вечерю. 

- Добре.

Ми закінчили розмову і всі пішли робити свої справи. 

 З цієї хвилини, я була впевнена, що щось трапиться <<веселе>>. 

Що ж гра почалася.