***

- Та ти взагалі знаєш, хто мій батько, га?? - так, я могла собі це дозволити, але ця нахаба розпочала перша. 

Я сиділа на стільці в кабінеті директора. Зі мною була Марго, яка була моєю <<суперницею>>. Реально, однак, вона вважає мене суперницею, а я ні.

Те, що її батько багатій, не робить її королевою Всесвіту. Це мене дратує. Ненавиджу людей, які поводиться зверхньо до інших. 

- А якщо знаю, то що? Прийде твій татусь та приб'є мене??? Мого татуся ще не знаєш. - ця стерво думає про себе дуже багато. 

Я встала та добряче вдарила її в ніс. 

-  Якщо не тато, то я. Все ж не даремно мене тато цьому вчив. - я була задоволена. - Ти виглядаєш так набагато красивішою. 

- Дівчатка, негайно припиніть!!! - стукнув по столі директор. 

Гаррі Уолтер не знав, що діяти, бо обидві були підступні, хитрі і дуже нахабні, а ще й на додачу з не простих сімей. 

Поки Марго намагалася вгамувати кров, двері в кабінеті скрипнули. 

В кабінет зайшли дві величезні шафи. 

- Люсі! Що трапилось, знову? - батько був, ну як сказати, дуже серйозним. Мабуть злякався.. 

- Люсі, це т-тві-й-й б-батько? - директор почав заїкатися,я впевнена, що саме через те, що впізнав мого батька. 

- Так. - задоволено сказала я, бо саме такої реакції я і чекала. 

Директор пару разів кашлянув, а потім заговорив:

- Містер Міллер, не очікувано. 

- Немає часу на балачки, я приїхав за своєю дитиною. Ще раз повторюю питання,що трапилось?? 

- Боже Мій!! Марго, донечка мила, О Боже Мій!! Міллер, подивись, що зробило твоє гадке дитя. - жалів свою <<дорогоцінну>> донечку Макклауд. 

- Ага-ага, не треба тут слізь. Всі знаю, чому вона.. - тикнув мій тато в Марго і косо подивився. -.. отримує в ніс, а може й ще куди. 

Я стояла біля батька, як за кам'яною стіною. Реально!! 

І хочу сказати, мені це подобалося. Обожнюю тата, а саме за його пихатість. 

Батьки вже хотіли розбиратися по чоловічому, але втрутився директор школи:

- Так,так,так. Грью, Рік не треба цієї вистави. Вже в вашому підлітковому віці вистачило. Зі всією моєю поваг.. - до встиг договорити. 

- Що, тобто це..?? - в унісон ми з Марго викрикнули. 

- Це були найжахливіші мої роки, особливо з цим йолопом. - батько подивився на годинник. 

- Хто б говорив. Твоя кар'єра, яку ти хотів отримати зіпсувала абсолютно все, навіть дружбу. - злий тато Марго ретельно оглянув її. 

- Так, все. Я так розумію, мені ніхто не пояснить, що саме трапилось, а часу немає. Тому ми поїдемо. - вже звертався до директора мій тато Грью і дивився йому дико в очі, що той вже ковтнув слюну. - Ах, так.. - розвертаючись мовив мій тато -... я не все втратив. 

В кабінеті настала тиша. м

Коли, ми покинули кабінет, ми відразу направилися до нашої машини.

- Ти молодець. Правильний удар в ніс, так тримати, моя крихітка!! - підморгнув мені тато, поки я відчиняла двері елітного автомобіля. 

Я гордилась собою.