5. Індпошив для хвостів

5. Індпошив для хвостів

- Трясця моїм дзвоникам! – прошепотів кравець Гвент Зінгер, зняв окуляри і почав їх протирати китицею своєї заплетеної рудої бороди. 

Його помічник Кристіан вирячав очі і, я добре бачила, ледве стримував сміх, що так і рвався назовні. 

А от мені було не до сміху, бо я відчувала, от просто якось так інтуїтивно знала, що зараз усім учасникам кравецької творчості буде непереливки. Але найпершою на горіхи отримаю я! 

Одного разу, коли я тільки дізналася, що я за істота*, а батько (ще тоді був живий), дуже хвилювався з цього приводу і боявся, що хтось помітить мої хвости, він придумав для мене плавальний одяг. І хоч ходили ми плавати в глухі місця і людей там зустріти було майже неможливо, він все одно змушував мене одягати ту плавальну... е-е-е... річ. 

Те, що було на Вальдові, було схоже на те, що тоді вдягала я. 

- Василино, чорт забирай! Ти думаєш, що я це носитиму?! В смислі, я в цьому плаватиму?! – нарешті голосно й роздратовано визвірився Вальд, оглядаючи себе, бо був теж ошелешений спочатку, як і всі ми тут присутні. – Та хай йому грець, щоб я тебе ще раз коли-небудь послухався і пішов купувати мені одяг! Навіть носовички тепер купуватиму сам!  

Гном Гвент, котрий отетерів, мабуть, найбільше з усіх присутніх, все ще не прийшов у себе. Так і стояв, протираючи окуляри і витріщаючись без них на червоний-пречервоний елемент одягу, який прикривав Вальда нижче пояса. Аж до п’ят! 

Це була широка довга спідниця типу «сонечко», яка елегантними фалдами спадала навколо Вальда яскраво-багряним водоспадом. Тепер я зрозуміла, чому гнома називали Червоноруким. Напевно, все, що він шив, виходило червоного кольору. Може, через якісь неполадки в цій кравецькій диво-машині, а може тому, що мав таку властивість своєї магії, хто знає... 

Вальд набув своєї нагівської подоби, яка захоплювала мене не менше, ніж людська. Став вищим, кремезнішим, Його зміїні очі, розлючено глипали на мене вузькими вертикальними зіницями (які ж гарні очі, якби не кохала його так сильно, то закохалася б ще раз!). На голові піднявся високий королівський гребінь-плавник, руки, торс і щоки покрилися дрібною синьо-перламутровою лускою, а з рота періодично визирав мій улюблений Вальдів роздвоєний язик. Ох, і красунчик мій чоловік у нагівській подобі, вам не передати, який гарний! 

- Коли з’явиться мій справжній одяг? – заревів він, перевівши погляд на гнома. – Я йду з цього балагану! Василино! Збирайся! Йдемо геть! 

От за що я поважаю декотрих людей, то це за кмітливість і професіоналізм! Адже я й сама така! Гном виявився теж професіонал і знавець своєї справи. Навіть не змигнув на слова Вальда! Одразу ж набрав поважного вигляду, виструнчився на своїх високих каблуках, гордо стріпнув довгою косою своєї бороди (ох, точно жіночки бігають за ним по п’ятах, кажу вам, дуже вже борода... гм... інтимно-приваблива!) і промовив:

- Червоний! Наймодніший у цьому сезоні колір! А спідниця? Та вона ідеально на вас лягла! Міцно тримається на поясі! – гном тицьнув Вальдові в поперек, де резинка спідниці й справді добре вп’ялася в його лускате тіло. – Це ж штучний товар! Індивідуальний пошив! Спеціально для хвостів! А як м’яко й доладно окреслює вигини! І ваші всі хвости, котрі ви так намагаєтеся приховати під час плавання, недоступні чужому оку! Все, як ви й замовляли! А тканина! Ви тільки погляньте на цю тканину! 

Гном раптом підстрибнув до Вальда, схопив і задер збоку спідницю, почав потирати шовкову матерію в пальцях. Під спідницею клубочилося кілька Вальдових хвостів. 

Ох, як це було чуттєво! Мене саму аж у дрож кинуло! Та ця спідниця у нашому приватному басейні на двох дасть фору всім плавкам разом узятим! 

- Та не задирайте ви мені цю спідницю! – зарепетував Вальд на гнома. Висмикнув поділ з руки кравця і відійшов убік. – Я спитав, чи довго чекати, поки з’явиться мій справжній одяг? 

- Ну.., - протягнув раптом підмайстер магічного кравця Крістіан, давлячись від сміху. – Невідомо. Ця кравецька машина, - вказав він на кравецький агрегат, - зараз знаходиться в режимі тестування. Ми у вашому місті третій день, але все ніяк не налаштуємо правильно. Видає весь одяг в червоних тонах. А попередній ваш одяг... Останній клієнт учора так і не дочекався. Довелося йому йти в тому, що пошила наша диво-машина. Але ви... 

- Замовкни! – гаркнув на Кристіана Гвент. – Іди геть! Я сам проведу клієнтів! Не слухайте цього бовдура! Він все не так вам пояснює! 

Кристіан, котрий вибовкав правду про диво-агрегат швидко шуснув у дверцята підсобного приміщення, зникаючи з наших очей. Проте двері не змогли приглушити його шалений регіт вже за дверима. 

Вальд, почувши слова Крістіана, а особливо його веселий сміх за дверима, розгнівався ще більше: 

- Як це невідомо? І хто ж мені заплатить за мій попередні одяг? У цій спідниці я точно не піду! І купувати не збираюся! Все! – гримнув він на мене. – Василино! Йди в якийсь кравецький магазин. Звичайний магазин одягу! – наголосив мій чоловік на слові «звичайний». – І купи мені нормальні штани й сорочку! - потім Вальд подумав і додав. – І черевики! Чула? 

- Навіщо ж так хвилюватися? – заспокійливо проговорив гном. – Я б на вашому місці добре подумав, чи відмовлятися від такого цікавого і потрібного предмету гардеробу! От хай ваша дружина скаже, що вона думає з цього приводу!