1. Сором один!

1. Сором один!

- Дивись, це до добра не доведе! Зведуть у тебе чоловіка! Або зурочать! - баба Галька плюнула три рази через плече і зробила пальцями знак відведення проклять. – Як відома в королівстві знахарка і спеціалістка з королівською грамотою тобі кажу! Я тебе, Василино, звичайно люблю і поважаю, і від усього серця тобі добра бажаю! Але ж це сором один! Король Вальдемар, чоловік твій, особа важлива у королівстві – а на річці голяка плаває! Чи ж то видано?! Хвости свої порозпускає, а між хвостами що? 

- А що між хвостами? – аж вдавилася я від сміху. 

- Те, що законна дружина лише повинна бачити! Більше ніхто! – припечатала баба Галька. – Та йди геть, скотиняка така, я ж годувала тебе недавно! – це вона прикрикнула на свого кота Барбариса, який вмостився напроти лавочки, де баба сиділа і пантрувала всіх, хто ходить вулицею. Він вилупився на неї своїми жовтими очима і не змигнув навіть на її помах. 

Я якраз поверталася з поштового вітряка, їздила у місто купити те-се. А тут вона мене зупинила, і почала отакі новини розповідати. 

- Та хай плаває, він же наг! Де ви бачили восьминога чи рибу в одязі? – посміхнулася я. 

Хвости у звичайних нагів схожі на русалчині, коли вони набувають своєї істинної, нагівської подоби. А от у королівських нагів їх кілька, і схожі вони на зміїні. Я трохи почервоніла, згадуючи наші з Вальдом палкі ночі... 

- От, от, я й про те кажу, - підтиснула губи баба, - плавки йому треба! Або спеціальний костюм для плавання! Купальник! На всі його хвости! Оці, як їх, - баба блиснула очима, - нахвісники! Як колготи хай вдягає, чи гетри! Для пристойного плавання! Люди та й наги тим і відрізняються, як ти кажеш, від восьминога чи рибини, що плавають у купальниках! От ти, Василино, чомусь голяка у ріку не шубовсаєш?! Бо непристойно це! Сором прикривати треба!  А на твого чоловіка пів села жінок збігається дивитися! Геть звідси, бусурман безвухий! - це вона на кота верескнула, бо він раптом видав тихий сумний нявк.

- Та ви що? Збігаються? Хто? – ревнощі зашкереблися в грудях. – Як це так? За моїм Вальдом підглядають? Хай на своїх чоловіків дивляться!  

- Так їхні чоловіки в плавках плавають, нецікаво! А у твого хвости розглядати – це ж цікава історія виходить, є про що патякати! - баба глибокодумно кивнула. - Дуже цікава! - припечатала.

- І хто ж ті безсоромниці, про яких ви зараз говорите, - взяла я руки в боки. – Піду всі косми повисмикаю! Ич, знайшли собі забаву! За чужими чоловіками підглядати! 

- Та сама йди до річки і глянь, хто там швендяє! Він вже зранку там купається! А я вже збігала, подивилася! Правда, не видно нічого – бо плаває на дні переважно. Мені немає часу там сидіти й чекати, поки вилізе з води, бо курей ще не годувала, і моркву полоти треба, геть позаростала бур’янами! Але залишилися там ті безсоромниці ще, сидять у кущах! 

Я аж поперхнулася від гніву. І баба Галька туди ж! Теж бігала! Дивитися на хвости мого Вальда! Бабі років - ого-го! А на хвости мого чоловіка не полінувалася збігати подивитися! Поки я шукала слова, щоб дошкульно їй відповісти, вона далі продовжувала: 

- Я оце була в Дев’ятнадцятому Колі* вчора, то бачила недалечко від поштового вітряка нове ательє відкрилося. «Мода - твоя свобода!» називається. Кажуть, дуже гарний кравець. Приїхав аж зі столиці. Якесь світило в цьому, як його, - баба знову задумалася, згадуючи слово, - дистайні.

- В дизайні? - перепитала я.

- У моді, одним словом, - кивнула баба. - Так він, кажуть, шиє всім нагам одяг. Може, і ви поїдьте, хай і твоєму Вальду пошиє ці, як його... Нахвісники... А то ж сором один! Хіба ж можна голяка плавати?  

Я кивнула бабі і пішла додому, ми сусідки з нею, через паркан живемо. Взагалі, ми з Вальдом зараз мешкаємо в королівському палаці у столиці Амрітаму. Він король, а я королева. Але всі ті державні справи страшенно вимотують. І я підмовила чоловіка на кілька днів втекти в село, у моє рідне Підлісне, відпочити. Він і погодився. Доручив батькові своєму за королівством приглянути, поки нас не буде. 

Ми вже тут третій день, погода чудова, відпочинок прекрасний! І на річку кожного дня ходимо, бо ж гріх нагові та його дружині не плавати. Ми ж водні істоти – вода наша стихія! 

А тут така катавасія! 

Я лишила покупки вдома і побігла на річку. Прихопила також і замашну різочку. А то раптом там, біля річки, не знайду нічого підходящого. Поки шукатиму чи з дерева ламатиму – то ті безсоромниці повтікають... 

Але думка про купальний одяг для мого Вальда вже засіла в голові. А чому б і ні? Купимо йому ті... е-е-е... нахвісники... І я буду спокійна, і сельчанки заспокояться. Як сказала баба Галька, буде у нахвісниках плавати – то буде вже нецікаво... 
_____________ 
*Назва міста у королівстві Амрітам. Про особливості найменувань міст читайте в основній книзі «Ні собі ні людям, або Отруйний укус кохання».