Розділ 8. Ціна Рівноваги

Коли Макс і Ян вже збиралися залишити серверну, Семен несміливо смикнув Макса за рукав. Коваль щойно пішов, люто сперечаючись із кимось по рації, і вони залишилися самі.

— Лікарю, зачекайте... Ви все правильно зробили. З лікарнею - це ви його красиво притиснули, — Семен озирнувся на двері. — Але є дещо ще. Ви думаєте, Коваль краде трафік тільки заради грошей?

— А заради чого ще тут живуть? — Ян скептично підняв брову.

Семен вивів на екран дивну директорію. Вона називалася «Бібліотека помилок».

— Подивіться на вихідний потік. Коваль не тільки зкачує з вас ресурси. Він дещо відправляє в Громади. І це зовсім не спам.

Макс вдивлявся в рядки коду. Це були зашифровані пакети даних, які йшли в особисті термінали жителів різних секторів Громади.

— Що це за файли? — запитав Макс.

— Це Помилки, — прошепотів Семен. — У вашому світі все передбачувано. Індекс знає, що ви їсте на сніданок, яку музику вмикаєте і з ким розмовляєте. Алгоритм береже вас від стресу. Але деяким вашим... нудно. Вони таємно купують у нас через Коваля ін’єкції хаосу.

Виявилося, що в ідеальному світі Громад процвітає чорний ринок архівних вражень. Люди з Громад анонімно платять (своїм Індексом, через складні схеми), щоб їм надіслали:

~ заборонену музику з брудним, негармонійним звуком;

~ фільми, де герої вчиняють ірраціональні, дурні вчинки;

~ рецепти їжі, яка не є корисною, але має гострий і неправильний смак...

— Вони купують у нас право на помилку, лікарю, — Семен сумно усміхнувся. — Коваль - не просто злодій. Він дилер справжнього життя для тих, хто втомився від досконалості.

Макс завмер. Він згадав, як Ян скаржився на нудьгу і на те, що його робота - це психотерапія для любителів орхідей.

— Виходить, — повільно промовив Макс, — наш світ живиться гниллю Архіва, щоб не збожеволіти від власного блиску.

Ян підійшов ближче до екрана, і синювате світло монітора підкреслило глибокі тіні під його очима. Його скепсис випарувався, змінившись професійним азартом патологоанатома, що знайшов рідкісну мутацію.

— І це не просто ринок, Максе, — тихо сказав Ян, торкнувшись пальцем рухомих рядків коду. — Це запобіжний клапан. Якщо Індекс дізнається, що жителі Громад слухають ночами дез-метал і жеруть пересмажене м'ясо з канцерогенами, вся система контролю завалиться. А якщо мільйони людей дізнаються, що їхній спокій - це продукт угоди з брудом, ти уявляєш, що зробить Алгоритм? Щоб врятувати загальну стабільність, він просто обнулить Індекс цілих секторів, які заражені цим інтересом. Ти хочеш стати причиною того, що тисячі людей завтра опиняться з нульовим балансом життя?

Макс відчув, як по спині пробіг холод. Він згадав свої ранкові звіти, стерильні коридори лікарні та нескінченні алгоритми покращення. Він вважав Архів звалищем, яке потрібно розгребти. А виявилося, що для жителів Громад це звалище було єдиним місцем, де ще зберігся кисень.

— Іронія в тому, — Макс криво усміхнувся, — що ми лікуємо людей від депресії, тоді як люди нашого світу платять за те, щоб нею заразитися.

Вийшовши на запилену вулицю, Макс мовчав, вдихаючи гіркий запах неочищеного повітря і запустіння. Світ Громад тепер здавався йому не вершиною цивілізації, а величезним стерильним акваріумом, мешканці якого почали битися головами об скло, намагаючись відчути бодай якийсь біль, щоб переконатися, що вони ще живі.

— Максе, — Ян криком повернув його в дійсність, — не спати… Коротше, поки ви базікали з цим Ковалем, я вліз у їхню систему і ти тільки подивись, що наші кібери з Корпусу нарили. — Він дав Максові в руки свій термінал.

— Це ж викрадена сторінка з щоденника Ніколаса Батлера, — промовив Макс.

І все раптом стало на свої місця.