Розділ 1

-Привіт, подруго. Що трапилося? Де пожежа? В тебе такий голос був по телефону. - запитала Уляна, сідаючи за столик в улюбленній пекарні.

-Та яка пожежа! Пожежу, я б, мабуть, витримала... Мене Тьома кинув... - відповіла Софія, ледь стримуючи сльози.

-Що? КОЗЕЛ!!! Як?? 

-Сказав, що більше не кохає мене... 

-Ну, я і кажу, Козел! - фиркнула Уляна.

-Улю, 5 років разом. Ми мали одружитися. Як? Як так можна? - Софія вже не стримувалася і почала плакати. 

-Соню, я тебе прошу не плач. Розумію, що тобі зараз боляче. Але ж... А може це на краще?

-Це ти зараз так знущаєшся??? - на мить перестала плакати Софія і поглянула на подругу.

-О, диви... трохи допомогло. Але, якщо чесно... то твій Тьома ідіот. 5 років тобі голову морочив. А коли справа запахла жареним, тобто весіллям, взяв і злився. Ну нахіба тобі такий чоловік??? - різко відповіла Уляна.

-Уляно, не кажи так. В нас були чудові стосунки. Так, ми не поспішали з одруженням, але...

-Що "але"? Кого ти зараз хочеш обманути? Зізнайся вже нарешті собі, що після 2 років ваші стосунки трималися виключно на твоєму коханні і небажанні бачити очевидне. 

-Ти зла!

-Можливо, але хто тобі скаже правду, крім мене?

-Мені зараз підтримка треба, а не правда...

-Тобі зараз треба подумати про себе! Ти ж фантастична жінка! Молода, приваблива. Шикарний професіонал, он в  офісі тебе всі бояться. А ти тут надумала рюмсати, через якогось козла, який за 5 років так і не спромігся зрозуміти, як йому пощастило. 

Дружба між Софією і Уляною зав'язалася ще в шкільні роки. Ці двоє пройшли багато чого. Завжди були підтримкою одна для одної. Навіть після стількох років, їх дружба нікуди не зникла. Так, кожна з дівчат мала своє коло спілкування, роботу, навіть хобі, але їх дружба - то святе! Варто було чомусь трапитися, доброму чи поганому, дівчата завжди телефонували одна одній і терміново це обговорювали, або по телефону, або в улюбленній пекарні.

Отак і сьогодні, Софія зателефонувала Уляні і попросила терміно зустрітися, нічого не пояснивши. 

-Соня, ти ж знаєш, що я права. Через тиждень - два, ти і сама дійдеш до цього висновку. Тому давай, я зекономлю тобі гроші на психотерапевта і ми просто перегорнемо сторінку під назвою "Тьома" і підемо далі.

-Уляно... йди до біса... 

-Ок.

-Вибач... Розумію, що ти десь і права... ці стосунки вже давно тріщали по швам...але я все ж сподівалася...

-О, бачу, пацієнт починає приходити до тями - уїдливо відповіла Уляна.

-За це я тебе і люблю! Ти завжди говориш, що думаєш.

-Ти така сама, згадай, як ти мене лікувала від мого колишнього Артурчика???

-Ну, так, він справді був козлом! І зовсім тобі не пара! - почала тараторити Софія, а потім засміялася.

-О, ти вже смієшся... ми на вірному шляху! Який наступний крок? Напитися? Знайти нове кохання???

-О, ні!!! Кохання з мене досить! Тепер тільки я і робота! 

-Фе... 

-Чого? Генеральний хоче запустити якись новий проєкт. От і буде нагода показати себе! 

-Отака, ти мені подобаєгся більше!  А то надумала рюмсати! Тоді за нову сторінку твого життя!

-За нову мене і за крутий проєкт!

-А може і кохання??- з надією в голосі запитала Уляна.

-Ні, тільки робота! Досить, наїлася!- твердо відповіла Соня.

--Ой, не зарікайся... - весело підморгнула Уляна.