Нічого

Нічого

Чому ти боїшся темряви, якщо не прожив у ній і дня? Чому ти продовжуєш ігнорувати її крик про допомогу? Жахливо егоїстично. Як з мого боку, так і з вашого. Ніхто так і не поділився світлом, навіть не задумався про це, що є вкрай сумно.

Як авторка, я не маю наміру довго затягувати, але не поділитися надто короткою історією істоти, що ніколи не мала змоги відчути чудову мить ранкової прохолоди та красу вечірнього неба - просто не можу.

Щось, що не має ні імені, ні розуму, з'явилося на світ з нізвідки. Перше, що йому знайоме, це непроглядна темрява і вібрації, що турбують частинки матерії, з якої витканий наш невідомий. Далі не з'явилося нічого, всупереч відомим нам усім легендам і законам. Там, де Воно з'явилося, не було життя, не було звуку, не було будь-яких почуттів, тому не стану брехати, що існував хочаб страх. До чого він, якщо світло для тебе невідоме? Нескінченний плин часу загортає в петлю вічно повторюваних моментів, і тоді я вирішую простягнути милостиву руку допомоги, якої ніхто ніколи не потребував. Відчай і самотність для маленького друга чужі. Мені довелося залишитися мовчазним спостерігачем, фанатом його боротьби за власне життя. Бо таким чином це виглядало в моїх очах.

Одного разу в непроглядній темряві на горизонті заблищала тисяча маленьких камінчиків. Уперше маленький друг сторопів. Уперше в його темряву потрапило щось настільки... дивне? Незвичайне. Їхня краса справді вабила. Однак, ворожість новизни вбивала бажання співіснувати з нею. Одне лише світло, що виходить звідусіль, і безліч нових Щось, коли ти думав, що ти такий один - занадто незрозуміло. Малий віддалився, не дозволяючи невідомим раніше думкам і почуттям потопити його в хибних очікуваннях.

Не зміг. На задвірках свого периферичного зору завжди намагався тримати маленький клаптик надії. Світло лякає, але, якщо спостерігати за ним здалеку, шкоди не заподіє. Принаймні так думалося спочатку, поки туга не ставала дедалі густішою, темнішою за ту чорноту, що завжди оточувала слабке тільце, яке марило ідеєю одного разу зникнути десь на провулках Всесвіту. Біль невпевненості пронизував кожну маленьку частинку матерії, не дозволяючи й кроку зробити до зірок. Воно довго думало, перш ніж не зважилося на неймовірне: краще створити світ, який ти хочеш, навколо самого себе.

Відтоді на відомому йому місці зникло спершу сузір'я Південний Хрест. У разі потреби всі засоби згодяться. Усього п'ять зірок, а стільки хвилювання! Щось побоювалося, що вищий порядок знайде його й усуне, тому старанно приховувало свої діаманти. То під туманностями, то в космічних дірах. І за стільки часу жодної звісточки про зникнення. Той всесвіт не став сяяти гірше від зникнення такої малої кількості скарбів.

Тоді Щось ще не знало...

Нахабства вистачило знову вкрасти кілька сузір'їв. І знову ніхто й оком не повів. Безкарність б'є в голову сильніше за будь-яку знайому вам речовину, повірте. За десятиліття в зовсім іншому місці невідома нам сила побудувала своє зоряне небо і в гордій самоті насолоджувалася своїм геніальним творінням до останнього подиху. Виявляється, це було занадто навіть для нього. Хвилювання й енергетичні витрати зводили його життя до логічного кінця. Оточене світлом, Щось востаннє заплющило очі, розчиняючись у нескінченно похмурому просторі, який тільки для нього цього разу випромінював неймовірну кількість тепла. Ось воно. Щастя.

Із залишків матерії виникає щось твердіше, серйозніше. Сприятливе оточення для настання кращих часів. Незабаром на тому місці зверху проросла скромна і слабка блакитна квітка, від якої потім народився цілий океан надій. Через деякий час з-під води з’являться верхівки суші. Так наше маленьке Диво залишило після себе найбільший слід.

Чи був жаль? На це запитання одна відповідь: однозначно, ні. Острівець спокою створено. Більше немає ні цілей, ні амбіцій, ні мрій. Трагедія одного стає сенсом для іншого. Для Щось цього було достатньо.

А тепер згадай, скільки разів ти піднімав голову до нічного неба, щоб подивитись, чи не позбавив хтось сенсу і тебе? Тоді Щось ще не знало, що людям на це все одно. Однак, тепер це не має жодного значення. Звільняє від кайданів відповідальності за тих, хто з власної дурості дозволяє відбирати в себе все.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше