Розділ 59

- Дарино, - Генадій підвівся з місця і пройшов по кабінету. – Ви не знаєте, але ми сьогодні хотіли їхати до вас.

- Що? – Округлила вона очі, роблячи вигляд нібито шокована його словами.

- На пістолеті, котрий знайшли в могилі, були ваші відбитки пальців. Звичайно відбитки були не досить чіткі, але це все рівно дозволило ідентифікувати вас. Також підозра впала на Заставського… Знаєте, дуже легко невинна людина може потрапити за грати, а справжній злочинець продовжить бігати по землі. Добре, що ви прийшли до нас раніше, чим ми до вас. В противному випадку вам би знадобилися послуги адвоката. Ви розумієте це? – Примружив очі він.

- Так, звичайно я розумію, - хитнула головою вона.

***

Тетяна спокійно сиділа на стільці і не подавала ознаків нервовості.

- Коли ми зітнулися з Дариною та Стасом, - я спокійно видихнула – Дарина була жива, а це саме головне. Бутенко взяв з багажника лопату і змусив нас йти разом з ним.

- Чому ви не відмовилися? – Поцікавився Величко. – Вас більше, а він один.

- Під дулом пістолету люди виконають будь-яку забаганку, - засмутилася Таня. – Крім того Стас не остання людина в Мені, він місцевий авторитет великого значення. Нам всім було страшно.

- Чому ви не звернулися в поліцію одразу? Чому чекали так довго?

- Ми боялися, що підозра впаде на нас, але пізніше зрозуміли, що далі так продовжувати не можна. Тому прийшли сьогодні у відділок.

- Продовжуйте, - хитнув головою Генадій.

- Коли нас привели на місце злочину…

***

- …Він змусив мене і Макса копати яму, потім нам довелося перенести туди тіла, а Стас весь цей час спостерігав за нами. Я не уявляю, як він міг вчинити так зі своїм молодшим братом. Максим любить Дарину, тому Стас злився на нього, вважав, що той зрадив його, - впевнено говорив Дмитро час від часу звертаючи увагу на диктофон, котрий лежав на столі та записував кожне слово.

- Але ж Максим Бутенко не підозрював про те, що задумали його брати, так? – Примружив очі Величко.

- Саме так. Ми сказали йому про це, тому Максим був тоді з нами. Після того, як я і Макс закопали тіла, Стас помітив на землі пістолет Дена і наказав Дарині підібрати його і нам знову довелося трохи розкопати землю щоб позбавитися від нього. Зброю Авраменка ніхто не помітив, тому його пістолет залишився просто лежати на землі і під час пошуків ви знайшли його…

- А Антон Заставський? Що можете сказати про нього?

- Нормальний хлопець, але я не спілкувався з ним, коли він повернувся до міста. Вперше я побачив його лише під час пошуків, - потиснув плечами Діма.

- Добре, я вас почув.

***

- Стас страшенно ненавидів Дарину після того випадку, він буквально не давав їй проходу. Даринка навіть з дому боялася виходити, - емоційно говорила Катя.

Величко притиснув вказівного пальця до уст.

- Від мене не приховалося те, що сталось на святкуванні Дня міста, - він насупив брови. – Бутенко налетів на вашу подругу, як навіжений. Мені здалася дивною його поведінка, але тепер все стає більш зрозумілішим.

- Стас найняв людину для того щоб мою подругу стерли з лиця землі, а тепер спалив її будинок, - пирхнула від ненависті Катя.

- Наскільки я розумію, раніше Стас наніс шкоди і вашому будинку також.

- Звідки ви дізналися? – Підкинула брови Катя.

- Ваші друзі повідомили.

- Охх, я зрозуміла, - хитнула головою вона. – Стас не зупиниться доки не знищить Дарину. Його ненависть настільки велика, що її вистачить для того щоб одним помахом руки зруйнувати весь світ. Я дуже боюся за свою подругу.

***

- Ви являєтеся рідним братом Станіслава Бутенко, - констатував Величко.

- Так, - склав руки в замок прямо на столі Макс.

- Що ви можете повідомити мені про вашого брата?

Макс зітхнув.

- Я знаю, що Стас не позбавився від зброї, пістолет повинен знаходитися в нього. Принаймні я так думаю, - потиснув плечами він.

Величко похмуро дивився на хлопця.

- Я одного не можу зрозуміти, ви свідчите проти вашого брата… Хіба не повинно бути навпаки? Я думав, що брати захищають одне одного.

Макс криво посміхнувся хмикнувши.

- Якби ваш брат вчинив тяжкий злочин, ви б захищали його чи ні? Я більше не можу закривати очі на проступки Стаса, у мене немає ні бажання, ні сил. Думаю за гратами в нього буде вдосталь часу для того, щоб подумати про свою поведінку.

- Жорстоко, але справедливо, - теж усміхнувся Величко.

- Стас завжди думав, що може вийти сухим із води. З мене досить, я дійсно втомився, адже він псує життя не тільки мені та Дарині, а й всім хто його оточує.

***

- Антоне, ви запевняєте, що Володимир Авраменко стежив за вами весь час. Всі ваші товариші стверджують, що вас не було в лісі того дня і саме Стас Бутенко головний у цьому інциденті, але в мене все ще є сумніви. Я не бачу зв’язку, не можу второпати, чому Володимир опинився в лісі, якщо тільки не стежив за тобою хлопче. – Пильно поглянув на брюнета Величко.

Антон хмикнув.

- Все дуже просто, мене і справді там не було. У мене є алібі, є свідки. А на рахунок Володимира, тут взагалі нічого дивного немає. Я був в той момент біля магазину, коли Ярослав вивів Дарину з супермаркету та посадив до себе в авто. Володимира я помітив відразу, він навіть не ховався від мене, коли стежив за мною. Я вийшов зі своєї машини та постукав до нього у вікно. Сказав, що йому краще простежити за машиною Бутенка, чим витрачати час на переслідування мене. Після того я пішов назад до машини і поїхав до кафе щоб перекусити. Мабуть Авраменко прислухався до моєї поради, саме тому він і опинився в тому лісі. Я не знаю, що тут ще можна сказати.

***

- Микито, значить ви стверджуєте, що були в кафе того самого дня і на власні очі бачили Антона Заставського, котрий також вирішив відвідати той же самий заклад, що і ви? – Перепитав Генадій.

- Все вірно. Антон пробув у кафе приблизно з годину, можу навіть сказати, що він замовляв: картоплю фрі, бургер та середню колу. Потім він розплатився і пішов звідти.