Розділ 52

Десь неподалік почулися гучні розкати грому, Катя обернулася, там де були чорні хмари, небо прорізала блискавка.

- Приближається гроза, - тихо вимовила Катерина.

- Вона вже почалася, якщо ти не помітила, - Дарина говорила неслухняними губами, в неї було чітке відчуття, що її уста належать зовсім іншій людині і не піддаються контролю.

Ступаючи широким кроком, Генадій Величко обігнув Дарину з Катею, буквально в два кроки скоротивши відстань між собою та копачами, зупинився.

- Що ви знайшли?

Молодий поліцейський підняв невелику груду землі і почав обережно відкидати зайву багнюку, що налипла на предмет. Після швидких маніпуляцій, він протягнув Величку чорну штуковину. Замісник насупившись дістав з кишені гумові рукавички, надягнув їх і взяв у руки предмет.

- Пістолет, - мовив оглядаючи зброю, а потім поглянув на місцину. – Продовжуйте копати. Пістолет тут опинився не випадково, хтось явно не хотів щоб його знайшли.

Дарина швидко витерла рукою сльози, котрі нестримно почали литися з її очей.

- Три рази чорт забирай! – Вилаялася пошепки вона і Катерина обійняла її ще міцніше. – Удача явно не на нашому боці.

- Не поспішай з висновками, - спробувала заспокоїти її Катя.

- Тут і поспішати нічого, все і так ясно, - Дарина гучно шморкнула носом.

Очевидці почали перешіптуватися одне з одним, тим самим доводячи Тетяну до стресу. Декілька разів глибоко вдихнувши та видихнувши, білявка попрямувала до подруг.

- Вони знайдуть тіла, якщо продовжать в такому ж дусі, - мовила Таня до дівчат.

- Тобі обов’язково потрібно вставляти свій коментар? Могла б і змовчати, - тихо вимовила Катя, погладжуючи Дарину по плечу.

Дмитро й до того був білий, як полотно, а тепер коли побачив, як на його очах знайшли пістолет, взагалі став схожий на живого мерця. Погане передчуття приреченої людини не покидало його з тих самих пір, коли він власноруч закидав лопатою цю яму, яку тепер настирно відкопує поліція.

- Може їх там не виявиться?.. Коли поліція дійде з розкопками до самого дна, - з уст Тетяни вирвався тихий, істеричний сміх, коли вона спостерігала за тим, як яма стає все глибшою та глибшою.

- Що ти верзеш? – Катя кинула на неї шокований погляд. – Куди по-твоєму вони можуть подітися, вилізти з могили і втекти?

- Та годі тобі, - насупилась білявка. – Вже й пожартувати неможна.

- Зараз не до жартів Таню, - явно обурилась руда. – Коли поліцейські відкопають їх, тоді подивимося, як ти будеш жартувати.

Антон не ворушився, в якусь мить брюнет відчув, як холодна краплина дощу впала на плече його темно-синьої футболки і підняв обличчя до неба – чорні хмари нависали над лісом, ховаючи за собою сонце. Він знав, що цього разу йому навряд чи вдасться викрутитися, на допомогу Артема швидше за все розраховувати не доведеться, адже постійно робити натиск на батька Тані за допомогою страху не найкраще рішення. Антон зітхнув. Подумки він був готовий до того, що йому пред’являть звинувачення, але розум все рівно відмовлявся вірити.

Максим Бутенко знаходився поряд зі своїми братами не відходячи від них ні на крок. Час від часу він кидав погляд на Дарину, хотілося підійти до неї, обійняти, але ризикувати він не став, тому що Стас і без того дихав вогнем, ніби розлючений дракон. Якщо Максим піде до Дарини, то брата просто розірве від люті і тоді Максиму буде кепсько.

Дарина відраховувала лічені секунди до того самого моменту, коли лопата одного з копачів досягне своєї цілі. Подумки вона молилася щоб поліція зупинилася й не продовжила розкопки, але було вже пізно. Один із них голосно вигукнув:

- Покличте начальника, швидко!

Катя міцно схопила Дарину за долоню, спітнілі пальці подруги стиснули Катину руку. Тетяна лячно поглянула на дівчат. Всі троє стояли мовчки, жодна не вимовила а ні слова. Антон в свою чергу зробив нервовий крок назад, серце стукотіло в грудях, як навіжене, а от Дмитро напрочуд зберігав спокійний вираз обличчя. Схоже хлопець просто змирився з тим, що повинно статися.

Дощ посилювався з кожною секундою, стукотів по плечах присутніх людей. Кожен відчував сильну напругу. Жахливий настрій передавався абсолютно всім без виключення, навіть не причетні до цього злочину люди відчували себе максимально некомфортно.

Величко рішучим кроком підійшов до викопаної ями і завмер над нею наче статуя. Погляд його очей нічого не виражав, поліцейський був абсолютно серйозним і зберігав спокій. Копачі розгублено дивилися на начальника, чекаючи від нього наступних наказів. Генадій мовчав, він спостерігав за тим, як рясні краплини дощу змивають багнюку з двох мертвих обличь.

- Ми знайшли Володимира, - нерішуче мовив молодий поліцейський.

- Бачу, - стискаючи щелепи мовив Величко. – А от хто поряд з ним… Кому належить другий труп? – Задумливість блищала в його очах. – Дістаньте тіла, обгородіть місцевість жовтою стрічкою і не підпускайте близько людей. Від цього моменту, ця територія пряме місце злочину, - чітко говорив Генадій.

- Але хто його вбив? – Запитав тепер вже колишній напарник Володимира Авраменко Валентин, котрий несподівано опинився поряд.

- Це нам доведеться вияснити, - Величко більше не міг зберігати спокій, шок та потрясіння все-таки здолали його і огорнули собою.

Антон разом з Дмитром підійшли до дівчат. Більше не в змозі залишатися осторонь від інших, Максим теж попрямував до них. Тепер йому було абсолютно начхати на те, що скажуть його брати, зараз головне триматися поряд з Дариною. Саме це він мав зробити з самого початку – бути поряд із нею.

- Тепер нам точно кінець, - Дмитро сказав те, що у решти крутилося на язиці, але вони ніяк не зважувалися це проговорити.

Прямо на їхніх очах поліцейські діставали двоє тіл із глибокої ями. Дмитро спостерігав за процесом і не вірив власним очам.

Ніби чорт із табакерки поряд опинився Стас, його очі так і палахкотіли нестримним туманним маревом незрозумілості. Бутенко шоковано дивився на мертве тіло, але не Авраменка, а Дена. Пелена туману заслала його очі, грудна клітка здіймалась важким подихом. Спочатку в його очах виникла недовіра, але буквально через пару секунд обличчя Стаса набуло розчарованого вигляду і він перевів розгублений погляд на Ярослава, котрий також перебував у стані шоку, а потім кинув пекельний погляд на Дарину. Брюнетка піймавши на собі його важкий погляд, інстинктивно подалася назад і сховалася Катерині за спину.