Розділ 47

Катерина одним різким рухом зірвала листівку зі стовпа, переляканими очима дівчина вдивлялася в фото поліцейського.

- Що будемо тепер робити? – Розгублено запитала Катя.

- Нічого. Будемо робити все те, що й інші, - тихо мовила Таня. – Ми не повинні ігнорувати пошуки, якщо ми не з’явимося – це може викликати непотрібні запитання. Там будуть всі. Тому в неділю ми прокинемося, приведемо себе в порядок і спокійно приєднаємося до пошукової групи.

- Ти з розуму зійшла?! – Вигукнула Катя.

- А що ти пропонуєш? Нехай на нас впаде підозра? Це буде дуже доречно, особливо якщо врахувати, що ми дійсно причетні до цього! – Гнівно сказала білявка.

- Таня права. Ми повинні приєднатися, як би нам цього не хотілося, - зітхнула Дарина. – Справа серйозна і нам, як ніколи не потрібно привертати до себе увагу та викликати підозри. Мена маленьке місто, люди одразу зрозуміють хто долучився до пошуків, а хто вирішив залишитися в тіні. Тому якщо ми не хочемо проблем – ми повинні піти.

- Повністю підтримую, - вставив свої дві копійки Максим. – Ігнорування – це саме гірше, що ми можемо зробити.

Катерина розсерджено сплеснула руками, опустивши їх по швах.

- Повірити не можу!

- Треба повідомити інших, - Дарина поглянула на Таню. – Ти сама скажеш Дімі, чи мені цим зайнятися?

- Я сама повідомлю, - Таня запустила пальці в волосся та провела по всій довжині. – Але дайте мені листівку, нехай він все побачить власними очима, інакше діла не буде.

Катерина неохоче вручила подрузі папірець і невдоволено склала руки на грудях.

- Не подобається мені це все, ох як не подобається.

- Катю, нікому не до вподоби ситуація, що склалася, але ж нічого не вдієш, - Дарина обійняла її рукою за плечі і притиснула до себе.

- Звичайно поліція не могла не помітити, що головний слідчий безслідно зник і більше не виходить на роботу, - Макс сів на лавку, поклав руки на коліна і переплів пальці в замок. Ми повинні були бути готовими до цього.

- Але ми не готові! – Роздратування виплеснулося з уст Каті. – Я не готова. Може прикинутися хворою і залишитися вдома?

- Катю не вигадуй, - не менш роздратовано мовила Дарина. – Пошуки пройдуть цієї неділі…

- Так, - Таня поглянула на листівку. – Організатор пошуків Світлана Зима. Хтось знає цю жінку? – Білявка допитливо підняла очі на інших.

- Світлана Зима… Щось знайоме. Ніяк не можу пригадати де вже чула це ім’я, - Дарина поклацала пальцями в повітрі, думаючи, що це допоможе їй. – Точно! Згадала. Світлана організовує різні свята в місті. Вона сидить поряд з мером… Це мати нашого мера Владислава Корнієнко.

- Матір нашого мера? – Підняла брови Таня. – Тоді чому у неї інше прізвище?

- Вони з чоловіком давно розлучені. Моя мама шалена фанатка Світлани, захоплюється її проектами, говорить, що рівних в організаторських здібностях їй немає. – Повідомила Дарина.

- Ну чудово. Влипли так влипли, - стиснула губи білявка.

Катя тяжко зітхнула.

- Не знаю, як у вас, але в мене більше немає настрою. Хочу додому.

- Я теж, - погодилась з рудою Таня. – Ти повідомиш Антону? – Поглянула на Катю.

- А є куди діватися? – Цинічно мовила руда і підняла брови.

- Дарино, нам треба поговорити, - Макс піднявся з місця і підійшов до брюнетки.

Таня посміхнулася.

- Добре, ви поговоріть, а ми з Катею підемо своєю дорогою. Справді ж Катю? – Вона ткнула Катерині ліктем під бік. – Катю прокидайся, спати вдома будеш!

- Так, так, ходімо, - відсторонено подала голос Катя, часто моргаючи очима.

***

Макс і Дарина йшли нічними вуличками, парк тепер залишився позаду, а попереду була лише пустинна стрічка дороги.

- Я думав над тим щоб заховати тебе від моїх братів хоча б на деякий час… Але тепер не знаю, як бути. Ці пошуки…

- У мене немає бажання зустрічатися обличчям до обличчя з тими людьми, котрі хочуть мене вбити, але, що поробиш? Рано чи пізно мені доведеться з ними перетнутися. Неділя через 2 дні, думаю там ми і зустрінемося.

- Все буде добре, я не відходитиму від тебе ні на крок, - Макс обійняв Дарину і притіг до себе рукою за талію. – Чому ти не відповідала на мої дзвінки?

- Не буду брехати. Я не хотіла розмов з тобою, я просто валялася вдома на дивані і залипала в телефоні. Іноді я дивилася на стелю, намагаючись не думати про погане. Вибач, - зітхнула вона. – Я розумію, що ти хвилюєшся, але мені справді потрібна була ця самотність. Тому я й вирішила втекти сьогодні з клубу, коли побачила тебе там.

- Ти вирішила втекти через мене? – Здивовано запитав, весело усміхнувшись.

- Ага. Але Катя зіпсувала мені всю малину. Ти помітив її.

- Звичайно. Тільки Катерина в цьому місті володіє таким вогняним кольором волосся, її неможливо не впізнати.

- Еге ж, вогонь видно із далеку, - посміхнулася Дарина.

***

Таня піднялася сходами на другий поверх, Дмитро переніс всі свої речі в іншу кімнату на наступний день після їхнього так званого розриву. Білявка ще й досі не могла звикнути до того, що вони більше не сплять в одному ліжку. Набравши повні легені повітря, вона підійшла до дверей і стійко постукала.

- Заходьте! – Почулося з кімнати.

Таня нерішуче повернула ручку і штовхнула двері.

- Дмитре.

Він завмер не обертаючись. Діма явно не очікував в своїй кімнаті гостю у вигляді Тетяни. Хлопець мовчав, тому білявка почала говорити сама:

- Ми з дівчатами сьогодні ходили до клубу, - вирішила зайти із далеку Таня, - а потім пішли до парку.

- Мені не цікаво, - коротко подав голос Діма, все ще сидячи обличчям до ноутбука. – Я вже сказав тобі, що не хочу чути ні про тебе, ні про твоїх друзів.

- А прийдеться, - незворушно повідомила вона, задравши підборіддя вгору і буквально пропалюючи поглядом його потилицю. Її страшенно гнівило те, що Дмитро не обернувся до неї, коли вона увійшла. – Думаю тобі буде цікаво послухати про Авраменка.