Розділ 43

Дружно переглядаючись одне з одним вони повільно почали покидати це місце. Дарина зробила декілька кроків і зупинилася дивлячись на закопану яму, раптом її погляд впав на чорний предмет неподалік і очі брюнетки стали круглими.

- Почекайте! – Вигукнула вона в спини іншим, привертаючи їхню увагу.

- Що сталося? – Максим, котрий йшов поряд з Антоном зупинився та поглянув на неї.

- Пістолет, - тихим голосом вимовила Дарина і перевела на друзів переляканий погляд.

- Що? Пістолет? – Підняв брови Макс. – Про який пістолет ти говориш?

Дарина глянула на Антона і вказала пальцем на предмет, що лежав на землі. Брюнет обережно підійшов та поглянув, - на землі лежала зброя.

- Ти загубив його? – Запитала в нього Дарина.

Антон швидко обмацав себе і наткнувся рукою на власну зброю.

- Ні, мій пістолет при мені.

- О господи, - видихнула Дарина, підскочила та підняла зброю з землі. Тремтячі пальці обережно тримали чорний предмет. – Що будемо робити?

Катерина, котра до сих пір мовчала, вийшла вперед та склала руки на грудях.

- А хіба не зрозуміло, що з ним робити? – Підняла брови руда.

- Що ти пропонуєш? – Насупилася Тетяна.

- Ну не забирати ж його з собою! – Підвищила тон Катя. – Його потрібно закопати в землю. Добре, що Дарина вчасно помітила його. Ти молодець, - останню фразу руда вимовила досить тихо, поглянувши Дарині в очі, але Дарина все почула і видавила легку посмішку.

Антон без вагань підійшов до місця де нещодавно була глибока яма і почав відкопувати там землю. Працював руками швидко, після чого поглянув на Дарину.

- Кидай його сюди.

Дарина поспіхом виконала наказ і швидко витерла руки об себе. Добре прикопавши знаряддя вбивства землею, Антон випрямився та протяжно видихнув, кинувши Дарині вдячний погляд.

До автомобілів всі поверталися в суцільній тиші. Коли вони вийшли з лісу, то помітили Дмитра, котрий сидів на вологій траві, підігнувши коліна та склавши на них руки, голову хлопець опустив. Таня з Катею перекинулись тривожними поглядами і обидві підійшли до нього, білявка присіла поряд.

- Ходімо в авто. Зараз поїдемо додому і ти приймеш гарячу ванну, добре? – Спокійно говорила вона.

Дмитро мовчки піднявся на ноги і проковилявши до машини, відкрив двері та не звертаючи уваги на інших, сів на переднє сидіння поряд з водієм.

Дорога до міста теж була мовчазливою. Тетяна їхала в авто з Дмитром, а Дарина, Максим та Катя з Антоном.

***

Авто Антона зупинилося поряд з будинком Дарини. Брюнетка довго дивилася на власну хвіртку і врешті решт відчинила дверцята, попрощалася з іншими і вийшла на вулицю. Максим виліз слідом за нею.

- Не треба. Я хочу побути на самоті. Не ображайся Максе, - повернулася вона до нього.

Бутенко деякий час вивчав її обличчя, а потім почухав потилицю великим пальцем.

- Ти в цьому впевнена?

- Мені потрібна самотність хоча б на один день, в противному випадку, якщо хтось сидітиме над моєю душею, у мене станеться нервовий зрив.

- Як скажеш. Тоді… Зустрінемося пізніше, - неохоче мовив він, огорнув Дарину своїми обіймами та поцілував у маківку. – Я не буду телефонувати до тебе сьогодні, але є дещо про що я хочу знати.

- Запитуй.

- Між нами все добре?

Дарина посміхнулася.

- Все, як і раніше. Тільки зроби так, щоб твої брати більше не жадали мене вбити, - розсміялася вона.

- Я спробую зробити все, що зможу, - смикнув куточком губи Максим, усміхаючись.

Він знову повернувся до авто та відчинивши дверку, сів назад до салону.

- Антоне, відвези мене додому, - попросив він і згідно хитнувши головою, брюнет завів двигун та зрушив автомобіль з місця.

Дарина провела поглядом автомобіль Антона і повернувши ключем в замку, штовхнула хвіртку. На мить затрималася – з поштової скриньки стирчало декілька білих папірців, протягнувши руку, вона забрала пошту та ступила до двору.

В будинку було темно і прохолодно, за вікном швидко темніло і прямо на очах у Дарини сонце неспинно сідало за горизонт. Завісивши вікно, вона кинула папірці на стіл та впала у крісло. Декілька секунд просто свердлила поглядом стіну. Як багато потрясінь сталося за сьогоднішній день. Хотілося випити чогось спиртного. Дарина піднялася, повільно пройшла на кухню та діставши пляшку вина, відкоркувала. Наповнивши келих, повернулася назад до вітальні, телефон в її руках опинився сам по собі. Дарина зайшла в Інстаграм та почала бездумно пролистувати стрічку новин. Яскраві картинки зі щасливими обличчями на них, замайоріли перед очима. Дарина розуміла, що насправді, життя не таке яскраве, як демонструє ця соціальна мережа, воно зовсім інше, в ньому менше фарб та сяйва. І з кожним роком це сяйво стає тьмянішим і тьмянішим, і як би люди не намагалися переконати себе в зворотньому – правда завжди гірка.

Перед очима стояв Авраменко та можливі проблеми, які можуть виникнути. Дарина стрепенулася від власних думок і зрозуміла, що пролила вино собі на коліна.

- Прокляття, - вилаялася, поставила келих на підлогу, а потім посміхнулася.

Протягнувши руку до столу, схопила поштові папірці. Рахунок за газ… Рахунок за світло… Акційна пропозиція від магазину «Колорит» 15% знижка за покупку будь-якого товару від 1000 гривень, ще якась акційна листівка від нового магазину, що відкрився на минулому тижні… Дарина протяжно видихнула і відклала пошту в сторону. Настрою не було зовсім, тому вона просто відкинула голову на спинку крісла та заплющила очі.

***

Дмитро був схожим на білу стіну, коли вони з Тетяною дісталися додому. Хлопця знудило ще в дорозі, але йому вдалося стримати себе щоб білявці не довелося зупинятися. Буквально влетівши у свою кімнату, Дмитро припав до унітазу, Таня швидко наповнила стакан холодною водою та подала йому.

- Я наберу тобі теплу ванну, - промовила вона до нього.

Замість відповіді, Діма тільки згідно хитнув головою та відставивши стакан в сторону, стягнув через голову футболку.