Розділ 37

- Брати нічого не повідомили мені про свої наміри, - із сумнівом говорив Максим. – Я не знав куди вони поїхали. Значить Ярослав забрав Дарину з собою?

Тетяна стверджувально хитнула головою.

- Твій брат явно щось задумав і задумав не хороше, - білявка поглянула на Бутенка в дзеркало заднього виду.

- Не можу повірити в те, що Ярослав може зробити з Дариною щось погане. Він обіцяв мені не чіпати її.

- Швидше за все твій брат діє не своїми руками, - до розмови підключилася Катя.

- Я хотів помиритися з нею. Мені не важливо, що трапилося в минулому, головне, що мій брат залишився живим. До того ж, я не знав Дарину особисто, коли це сталося, - Максим говорив якось відсторонено.

Трійця звернула увагу на те, що Бутенко поводив себе так, ніби і не являвся їхнім другом. Звичайно вони не були друзями. Макс нібито був разом з ними, розмовляв, сидів поряд, але все рівно тримався трохи в стороні від них.

- Максе, - подав голос Діма помітивший, що Бутенко був трохи не в собі, - з тобою все добре?

Катя пирхнула.

- Звичайно ж ні, дурнику! Він хвилюється за свою дівчину, ми всі зараз на нервах. Про спокій і речі бути не може, - Катерина продемонструвала своє явне обурення і Дмитро зніяковівши, склав руки на грудях та опустив погляд на підлогу.

Дощ дістався вже й до міста. Дворники на Тетяниній машині працювали ніби заведені. Рясні краплини стукотіли по склу так часто, що пристрій просто не встигав їх змітати.

- Прокляття. Через дощ майже нічого не видно, - білявка трохи збавила швидкість і почала примружено вдивлятися в дорогу.

- Може зупинимося щоб перечекати дощ? – Запропонував Діма і тут же піймав на собі розгніваний Танин погляд у дзеркалі заднього виду. – Зрозумів, - крутнув він головою піднявши долоні на рівні своїх плечей і замовк.

- Я не збираюся сидіти без діла доки Дарина знаходиться в лісі! Сам бог знає, що з нею зараз відбувається, - сердито мовила Таня.

- Я зрозумів тебе Таню, не треба зганяти на мені свою лють, - Діма невдоволено поглянув у вікно.

- Ей! – Не витримала білявка, помітивши його обличчя. – Якого чорта ти так обурюєшся?! Моя краща подруга зараз знаходиться в небезпеці, а ти пропонуєш просто пересидіти дощ? А якщо злива до завтрашнього ранку не закінчиться, то що тоді ти запропонуєш, розійтися по домівках, бо ти спати хочеш? Я не просила тебе їхати зі мною, ти сам напросився! Тепер годі скиглити на дощ і корчити невдоволення на своєму обличчі – ти з нами, значить за всіх, а якщо проти – я зараз же зупиняю авто і вали звідси на всі чотири сторони!

Катя не стримала посмішку, тому відвернулася обличчям до вікна. Максим теж незрозуміло спостерігав за ситуацією, що склалася.

- Це я невдоволений? – Прошипів у відповідь Діма. – Ти сама щойно створила проблеми, а винен я?

- Які це проблеми я створила? – Вибухнула вона нестерпним вогнем.

- Я хвилююся за нашу безпеку Таню! На вулиці злива, дороги практично не видно, ми можемо потрапити в аварію.

- Значить ти хочеш сказати, що я паршивий водій, так?!

- Що?! Звичайно ж, ні! – Шоковано примружив очі і підняв брови Дмитро.

- А що ти мав на увазі Дімо?! – Кричала у відповідь білявка.

- До чого тут твої навики водіння? Я кажу зовсім про друге!

- Мені начхати, що ти думаєш! – Викрикнула і різко вдарила по гальмах. – Вимітайся!

- Що? – Не повірив власним вухам Діма. – Годі тобі Таню. Чому ти завелася на пустому місці?

- Я. Сказала. Вимійтайся, - відокремлено проговорила білявка, дивлячись прямо перед собою на розмите дощем скло.

Дмитро сидів мовчки.

Посмішку Каті, як ганчіркою стерло і вона спробувала врятувати ситуацію.

- Таню ти чого? Діма нічого поганого не зробив, він лише турбується за нас всіх, - мовила руда, але Тетяна проігнорувавши слова подруги рішуче відчинила дверцята свого авто і вилізла на вулицю.

- Що вона робить? – Запитав Макс.

Двері зі сторони Діми відчинилися, їх Тетяна і відкрила.

- Пішов геть, - рішуче мовила білявка до Дмитра.

Катя вирячила очі.

- Таню припини. Я наприклад, Дарину ненавиджу, але я не дозволяю собі вибриків і їду зараз разом з вами. Хоча я могла спокійно піти додому і залишитися там, - зробила ще одну спробу Катя.

- Не треба Катю, - похмуро сказав Діма, - якщо Таня цього хоче, я піду. – Не дочекавшись нових нападів зі сторони біляки, він вийшов на вулицю та зачинив за собою двері.

Вони продовжили сваритися на вулиці під дощем.

Руда знову повернулася до Максима, хлопець сидів нерухомо, не можна було зрозуміти, які емоції він зараз відчуває.

- Вибач за це. Подібного не повинно було статися, - винуватим тоном мовила вона до нього. – Не знаю, що на неї найшло.

- Таке іноді трапляється, - подав він голос. – Вони обов’язково помиряться.

Катя із сумнівом опустила очі.

- Будемо сподіватися.

Почувся його тихий сміх і руда звернула на це увагу. Максим дивився на вулицю.

- Схоже, що вони вже помирилися, - посерйознів він.

- Що? – Вона також поглянула в тому напрямку.

Катя ледь стримуючи сміх, обернулася та поглянула на Макса, хлопець також не стримав посмішки. Таня з Дмитром цілувалися під рясними краплинами, картина виглядала чудово, просто замилуватися можна.

- Так… І справді, - розсміялася Катя, дивлячись на своїх друзів. – Гей, ви там що, весільні ігри влаштували? Годі вже, поїхали!

До вух Каті донісся Танин сміх і через декілька секунд двері відчинилися і Дмитро, мокрий, як ганчірка сів до салону. Тетяна не менш мокра чим він, сіла за кермо. Мокра, але щаслива. Кинувши швидкий погляд на Катю, Таня усміхнено, але трохи соромлячись, запитала:

- Якого чорта ти смієшся?

- Та так, просто, - почала реготати Катерина. – Ви така мила парочка, що…

- Без сміху не глянеш? – Лукаво закінчила за подругу білявка, заводячи двигун.

- Я не це хотіла сказати, - сміялася Катя, - але мені подобається твоя точка зору.