Розділ 28

Погляд Антона впав на її руку на якій красувався білий бинт.

- А з рукою що? Це теж зробив я?

- Коли я впала, то подряпалася об камінь, - мовила Катя доторкаючись до перебинтованої руки. – Де зараз Стас? – Запитала обережно, поглянувши невинними очима на Антона.

- Я не знаю. Мені байдуже, - в його голосі чувся спокій і Катерина полегшено зітхнула.

Вона боялася, що Антон розсердиться, але цього не сталося.

- Так, я повернулася! – Почувся гучний голос Оксани.

Вона рішуче ступила до вітальні з великою аптечкою в руках.

- Дякую мамо.

Катя швидко взяла з рук Оксани прямокутний короб і відкривши його, почала шукати вату, пластир та антисептичні засоби. Оксана сіла поряд у крісло і склавши руки на коліна, посміхнулась Антону.

- Нічого, до весілля загоїться, - Оксана весело підморгнула йому.

- До чийого саме весілля: мого, вашого чи весілля Катерини? – Підняв очі на Катю Антон.

Дівчина припинила копатися в аптечці, завмерла і повільно підняла голову.

- Про що ти говориш Антоне? – В виразі обличчя Катерини читався розпач.

Брюнет в свою чергу свердлив її важким поглядом і не моргав.

- Ти зустрічаєшся зі Стасом так, чи я щось не вірно зрозумів? – Звузивши очі запитав він.

- Я…

- Ми з тобою розбіглися взимку і після того в тебе почався власний період без мене. І я це чудово розумію. Ти вирішила знайти мені заміну, а Стас в свою чергу з радістю посів моє місце. Схоже він довго на це чекав.

Очі Оксани нагадували великі чайні блюдця.

- Я напевне піду, залишу вас наодинці, - вона почала підійматися з крісла, але Антон її зупинив.

- Все добре Оксано, не хвилюйтеся. Особисто мені, ви не заважаєте, тому краще залишайтеся з нами.

Оксана знову опустилася в крісло.

- Розумієш Антоне, - Катя вагалася не знаючи, що говорити, - якщо я скажу тобі, що нічого не відчуваю до Стаса, то це буде брехнею. Тому, буду відверта: у мене є почуття до нього. Не знаю, які саме почуття переповнюють мене до нього, але вони точно є.

- Ці почуття… Сильніші ніж ті, що ти відчуваєш до мене? – Запитав він проникливим голосом.

Руда сиділа перед ним на колінах, не знаючи, що відповісти.

- Я думаю… Мені важко вирішити. Це швидше йде на одному рівні, я не можу виділити когось із вас двох.

- Значить, ти хочеш сказати… - Антон відкинувся на спинку дивану. – Катю годі тобі. Ти кохаєш мене. Що може бути сильнішим за кохання? Нічого. І ти не можеш виділяти нас… Отже ти відчуваєш кохання до нас обох, - констатуючи підвів риску Антон.

- Я не знаю. Так, я кохаю тебе, але я не впевнена, що кохаю і Стаса також.

- Ти сказала, що ми на одному рівні, - тепер Антон подався вперед і схилившись до неї, поклав руки складені в замок на свої коліна.

- Я не знаю Антоне! – Катя вскочила на ноги, поставила одну руку на талію, іншу приклала до лоба. – Здається я зовсім заплуталася.

- Але в одному Стас правий! – Мовив він. – Ти дійсно повинна вибрати. Я або він. Кохати нас двох ти звичайно можеш, але любовне тріо мене не влаштовує, такий мікс мені не по душі.

- Я не хотіла цього, але почала щось відчувати до нього. Не знаю, яким чином йому вдалося взяти мене в полон.

- Ти сама здалася йому. Аби ти не хотіла, ти б не була з ним, а чекала на мене, чи знайшла когось більш вартого тебе чим Стас.

Зітхнувши, Катерина знову сіла на коліна і промокнувши серветку в антисептик, почала промивати рани на обличчі Антона. Він навіть не поморщився від неприємних відчуттів котрі йому доставив спиртовий засіб, але погляду від Катерини так і не відвів. Закінчивши останній штрих пластирем, вона поглянула на власну роботу.

- Тепер ти виглядаєш набагато ліпше. Пластир на брові тобі дуже личить, - жартівливо мовила вона.

Антон не посміхнувся.

- Ти цілуєш його, коли він приходить до тебе… Тепер ти цілуєш мене, коли я прийшов у твій дім. Катю… Ти справді повинна вирішити з ким тобі краще бути.

Антон піднявся з місця.

- Ти що, вже йдеш? – Катерина вскочила вслід за ним, в ноги віддало нестерпним болем і вона ледь не впала. Звичка сидіти на колінах, на підлозі нічого хорошого крім неприємних відчуттів зараз їй не дала.

- Я голосую за тебе Антоне, - Оксана теж піднялася з крісла. – Ти хороший хлопець, ти подобаєшся мені, - усміхнулась вона. – Якщо вас звичайно цікавить моя думка.

- Дякую Оксано, - усміхнувся Антон їй. – Твоя думка для мене найважливіша.

Він підійшов і обійняв її, Оксана розсміялася.

- Заходь до нас вгості, коли забажаєш. Не соромся, я завжди тобі рада.

- Обов’язково, - мовив він, розтискаючи обійми.

Катя топталася поряд і нарешті піймала на собі його погляд.

- Що б там не було, і якщо твій вибір паде на нього – я все рівно буду кохати тебе Катю. Я чекатиму на тебе завжди.

- Говориш так, ніби прощаєшся зі мною, - сумно мовила вона.

- Ні, це не так, - посміхнувся він куточком губи. – Я завжди поряд. Просто знай про це. Я зателефоную до тебе пізніше.

- Краще приїжджай, - швидко мовила вона. – Телефонного дзвінка я чекаю від тебе ще й досі. – До речі… Стас заблокував твій номер і видалив повідомлення. Я не робила цього, то був він. Я дійсно не знала про це, але він зізнався мені сьогодні.

Антон з розумінням хитнув головою.

- Хто б сумнівався. Він не хотів щоб ми з тобою зустрілися, - мовив він, підійшов до Катерини, обійняв, зануривши руку в її руде волосся та поцілував. – Скоро зустрінемося знову.

Після чого Антон покинув їхній будинок.

- Пссс, - Оксана підступила на крок до доньки, - вибирай Антона.

Катя поглянула на неї і розсміялася.

- Мамо!

- Антона, я тобі кажу!

***

Клуб, як завжди був переповнений відвідувачами, а Стас, як завжди сидів за барною стійкою і пив віскі. Своє спасіння він шукав в алкоголі – знаходив, але ненадовго.