Розділ 21

- Ми з Дмитром вже сіли в літак, - мовила в слухавку Тетяна.

Розмова з Дариною щойно почалася, а Тетяні вже не терпілося опинитися в рідному місті, поряд із нею.

- Нарешті ми скоро побачимося, - відповіла Дарина. – Спішу повідомити, що Антон повернувся до Мени, я говорила з ним на днях.

- Справді? – Зобразила щире здивування Таня.

- Так, це була приємна зустріч.

- Дарино скажи, Антон знає, що Катерина спілкується зі Стасом?

- Так, він знає, - підтвердила вона і Тетяна насупила брови.

- А Катерина в курсі, що Антон повернувся?

- Вона не знає про це.

Таня кинула погляд на Дмитра, котрий сидів поряд із нею та підслуховував їхню телефонну розмову.

- Господи, що буде коли вона дізнається? – Розгублено запитала Тетяна.

- Я не знаю. У Каті своя голова на плечах, тому раджу не встрявати щоб не потрапити в якусь передрягу та опинитися винною, - порадила Дарина.

- Я боюся, що Антон наробить дурниць, - зітхнула білявка.

- Якщо дурниці і будуть, то не настільки масштабні щоб сісти через них за грати, - рішуче мовила Дарина.

- Будемо сподіватися, - білявка поглянула на руку Дмитра на своїй руці і посміхнулася. – Добре Дарино, до зустрічі. Поговоримо вже вдома.

- Чекаю на вас, - відказала Дарина.

***

Катерина фарбувала темними тінями очі, поглянула на результат своєї роботи і посміхнулася. Посмішка вийшла натягнутою, настрою на веселощі чомусь не було. Мама ображалася на неї через Стаса, та і сама Катерина відчувала себе кепсько через те що дала Стасу шанс на відносини.

Сьогодні він зателефонував до неї, пропонуючи поїхати на прогулянку, на свіжому повітрі, Катерина відразу ж погодилась, а тепер відчувала, що зробила помилку, треба було сказати, що не зможе зараз.

Зв’язавши волосся в кінський хвіст, вона нанесла на шкіру ванільні парфуми. В повітрі рознісся стійкий аромат.

З вулиці почувся автомобільний сигнал і Катерина мимоволі повернула голову в ту сторону. Сигназ означав тільки одне – Стас приїхав до двору. Коли він зателефонував до неї з пропозицією, вона повідомила йому щоб він не заходив до будинку ні в якому разі, на що Стас тільки розсміявся, але пообіцяв виповнити її прохання.

Взявши сумочку в яку поклала мобільний телефон, ключі та гроші, вона спустилася в низ і вийшла на вулицю.

- Ти на довго? – Почулося позаду і руда оглянувшись, помітила Оксану, котра невдоволено схрестивши руки на грудях, дивилася на свою доньку.

- Не можу точно відповісти на дане запитання мамо.

Оксана пожувала губами і зачинила перед носом Каті двері. Невдоволено піднявши брови, Катя декілька хвилин сканувала поглядом двері, потім розвернулася і повільним кроком пішла до авто Стаса.

- Привіт принцесо, - усміхнено мовив він, коли Катерина сіла поряд з ним на переднє сидіння.

- Привіт.

Їхні губи зіткнулись в поцілунку, коли він нахилився до неї. По тілу Катерини розбіглися табуни мурашок від дотику його руки до її талії.

- Ох, - видихнула вона, приховуючи від нього погляд та проводячи рукою по своїй щоці.

- Що таке? – Запитав він.

- Твій цілунок… Мені сподобалося, - нервово розсміялася вона.

Стас теж усміхнувся куточком губи і завівши двигун, він зрушив авто з місця.

На горизонті виднілися грозові хмари. Стас вів машину спокійно, але його явно щось турбувало, він весь час поглядав в бокове скло та міцно стискав щелепи.

- У тебе виникли якісь проблеми? – Запитала Катерина стривожено.

- Проблеми? – Насупив він брови, зобразивши здивування. – Про які проблеми ти говориш? Все добре.

- Ти якийсь дивний сьогодні.

Стас зітхнув.

- До тебе гості не приходили? Телефонних дзвінків не було? – Запитав він напружено.

Катя помітила, як міцно він стиснув кермо.

- Ти про Тетяну? Вона ще не приїхала в Мену.

Стас тихо розсміявся.

- Так, я саме про неї.

Він зрозумів, що Катя не знає про те, що Антон повернувся. На душі стало легше, але все рівно не спокійно, тому що він чудово розумів, що Антон може в будь-який момент заявитися до Катерини і зіставити йому велику конкуренцію.

- Здається буде дощ, - після невеликої паузи мовила Катерина, більше не знаючи, що сказати.

Стас поглянув на хмари.

- Так, ти дійсно права, але нам байдуже. Ти не повинна боятися дощу.

- Мама повідомила, що дощі передають на цілий тиждень. Не хотілося б поганої погоди, - мовила вона.

- Якщо ти будеш поряд зі мною весь цей час, то мені не зможе зіпсувати настрій якийсь там дощ. Катю, - він кинув на неї уважний погляд, - ти ж не покинеш мене, якщо щось піде не так?

- Я не розумію, - насупилась вона.

- Ти будеш разом зі мною не дивлячись ні на що?

- Так, звичайно.

- Добре.

Через деякий час він зупинив своє авто посеред просторого поля і заглушивши двигун, вийшов на повітря. Катерина послідувала його прикладу.

- Що ми тут робимо? – Запитала, вперши руки в боки.

- Ми будемо грати в бадмінтон, - відповів він усміхнено і дістав із заднього сидіння ракетки і воланчик.

Катя шоковано дивилася на ракетку, котру він дбайливо протягував їй. Не стримавши усмішку, вона взяла її.

- Бадмінтон? – Сміялася вона. – Це так несподівано.

- Я подумав, що це буде гарний вибір для того щоб провести час на свіжому повітрі. До того ж, я полюбляю цю гру.

- Не знала.

- Тепер будеш знати. Правила тобі відомі?

- Так, що таке бадмінтон я чудово знаю, - весело мовила вона.

Телефон Стаса задзвонив і він дістав його з кишені. Телефонував Ярослав.

- Катю, я повинен відповісти, у мене терміновий дзвінок. Почекай, добре?

- Гаразд, - безтурботно видихнула вона і подалася в поле на прогулянку.

Стас сів в машину для телефонної розмови. Доки розмовляв зі своїм братом, почув звук вхідного повідомлення. Його погляд впав на сумку Катерини, котра лежала на передньому сидінні, а потім поглянув на Катю, котра гуляла в полі.