4

М’яке світло ранку заливало квартиру, коли Мія відчинила двері. Втома тиснула на плечі, а в голові ще крутилося все, що сталося вночі. Серце прискорено билося, і руки ледве не тремтіли після спалаху темної магії.
— Доброго ранку, — почувся голос Артема, який саме повернувся з нічної зміни. Він зняв плащ і перевіряв комунікаційний планшет, але погляд його миттєво знайшов Мію.
— Все добре? — запитав він, не ховаючи тривоги.
Мія кивнула.
— Так… майже. Був спалах. Нічого серйозного.
Артем глибоко зітхнув і підійшов ближче. Його обличчя відбивало втому й стурбованість, яку він завжди намагався приховувати.
— Я бачив дітей у бабусі та дідуся, — сказав він, відчуваючи полегшення. — Вони добре?
— Так, — відповіла Мія, трохи посміхаючись.

— Все під контролем. Надійка все одно питає, чи ти повернешся зранку.
Артем нахилився й стиснув її плече.
— Я знаю… Дякую, що ти тут. Без тебе я б не впорався.
Мія відчула, як емоції нахлинули одночасно: гордість, тривога, втома. Вона знала: у цих кількох годинах вдома її обов’язки не менші, ніж на нічній вулиці, де магія може вдарити в будь-який момент.
— Мамо, — тихо промовила вона сама для себе, дивлячись на портрет Ірини, який стояв на столі. — Я спробую не допустити помилок.
Артем помітив її погляд і похитав головою, усміхаючись сумно.
— Ти сильніша, ніж я колись був. Міє… будь обережна.
Мія кивнула й перевела погляд на планшет. Там були замальовки з нічної зміни — символи, сліди заклять, залишені темними магами. Деякі з них вона вже почала аналізувати, інтуїтивно відчуваючи, що ця ніч була лише початком.
Вона знала: небезпечне повертається, і тепер минуле загрожує не лише їй, а всій родині.

— Я піду перевірю кілька місць, — сказала вона тихо. — Щоб бути впевненою…
Артем зрозумів і лише кивнув.
— Будь обережна. І пам’ятай: ти не одна.
Мія зробила глибокий вдих і взяла планшет. Серце ще билося швидко, але розум був ясний. Сьогодні починалася нова боротьба — і вона мала бути готовою до всього.
На горизонті місто поступово оживало, і Мія відчувала, що тепер уже нічне місто і родина — її обов’язок одночасно. Баланс, якого вона навчилася з роками, знову перевірялася на міцність.