Розділ 3. Сліди в лісі

Відшукати місце, де знайшли Вірине тіло, було неважко. Про нього на похороні не говорив хіба що німий. Кирило обережно стискав пружину і вглядався у пітьму, тьмяно освітлену ліхтариком. З одного боку, в темряві шукати щось було важко. З іншого ж, якщо нахилити ліхтар до землі, тіні вивалювали усі свої секрети.

Кирило потай минув село, перейшов залізничну путь і вийшов до вузької стежки. Нею можна було дістатися лісу. Чоловік безшумно йшов стежкою, аж поки не помітив стоптану черевиками траву. Тут Іван Федорович і знайшов Віру. Місцеві, які прийшли забрати тіло, добряче тут натоптали — всюди лежали недопалки, а сліди — якщо такі й були — перетворилися у нерозпізнаване місиво. Негусто.

Але якщо місце від тіла до стежки було правомірно стоптане селянами, то як щодо іншої частини, з боку лісу? Люди туди точно не ходили, а от якщо хтось навмисне хотів кинути тіло біля стежки, то безсумнівно мав рухатися з боку лісу.

Все ускладнювалося тим, що Кирило не знав що шукати? Трава тут густіша — чітких слідів не лишається, зламаних гілок не видно. А якби й було видно? Це міг бути вовк, худоба, яка ненароком забрела сюди з пасовища, вітер врешті-решт.

Раптом у траві щось блиснуло. Кирило припав до землі й відгорнув рукою гілку куща. Чоловік одразу ж зрозумів, що це було. Під кущем лежала звичайна металева пряжка з відрізаним шматком ременя. Пряжка зовсім не виглядала старою чи іржавою. Отже, залишена нещодавно.

Хід думок перервав відчайдушний жіночий крик. Кирило насторожився, але не вловив, звідки кричали. Сховав знахідку в кишеню і продовжив озиратися. Крик повторився знову.

Чоловік дременув через хащі, намагаючись тримати в голові положення місяця. Світло строго зліва. Орієнтир дасть можливість не збитися зі шляху. Знову крик, тепер голосніше. Здалося, кричать за найближчим деревом. Кирило перестрибнув через коріння і опинився на широкій галявині.

Місяць світив так яскраво, що не було потреби шарудіти ліхтариком. Кирило опустив руку і лише тепер помітив на галявині щось біле. Підійшов ближче і знесилено припав коліном до землі — перед ним лежала мертва жінка.

Тіло лежало животом на землі, а спина разом з одягом були чи то посічені, чи то порізані. Кирило увімкнув ліхтар, щоб краще роздивитися порізи. Нахилився. Пружина ліхтаря скреготіла прямо біля вуха. Тому чоловік зміг розчути кроки за своєю спиною лише в останній момент.